-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відкара́скуватися, відкара́скуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відкара́скуймося, відкара́скуймось
2 особа відкара́скуйся, відкара́скуйсь відкара́скуйтеся, відкара́скуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відкара́скуватимуся, відкара́скуватимусь відкара́скуватимемося, відкара́скуватимемось, відкара́скуватимемся
2 особа відкара́скуватимешся відкара́скуватиметеся, відкара́скуватиметесь
3 особа відкара́скуватиметься відкара́скуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відкара́скуюся, відкара́скуюсь відкара́скуємося, відкара́скуємось, відкара́скуємся
2 особа відкара́скуєшся відкара́скуєтеся, відкара́скуєтесь
3 особа відкара́скується відкара́скуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відкара́скуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відкара́скувався, відкара́скувавсь відкара́скувалися, відкара́скувались
жін. р. відкара́скувалася, відкара́скувалась
сер. р. відкара́скувалося, відкара́скувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відкара́скувавшись

Словник синонімів

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИрідко,ВИСКОВЗА́ТИрідко,ВИБРІ́ХУВАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВІДКАРА́СКУВАТИСЯвід кого-чого, розм. - Док.: ви́крутитися, ви́вертітися, ви́плутатися, ви́слизнути, ви́скочити, ви́сковзнути, ви́брехатися, ви́дряпатися, відкара́скатися. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); На всі лади вивертався Каленик перед Гулькою, шукав найкращого тону для розмови (М. Ю. Тарновський); [Храпко:] То Печариця бреше; то він, щоб самому виплутатись, мене вплутує (Панас Мирний); - Молодець ти хоч куди, Завжди вислизнеш з біди! (Л. Первомайський); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний); Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич); - У квітні ж не виконали [плану], у травні теж, а в червні кричали "аврал" і ледве вискочили (А. Хижняк); Я відчував, що кажу дурниці, але треба було щось казати, щоб відкараскатись від неї (О. Досвітній).
ПОЗБУ́ТИСЯкого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИкого, що,ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИкого, що, ВІДБУ́ТИкого, що, рідше,УСУ́НУТИкого, що,ВИ́ЗВОЛИТИСЯвід кого-чого,ПОДОЛА́ТИ[ПОДОЛІ́ТИрідко]що, ЛІКВІДУВА́ТИщо,ВІДЧЕПИ́ТИСЯвід кого-чого, розм., ВІДВ’ЯЗА́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДЧАХНУ́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДКАРА́СКАТИСЯкого, чого, від кого-чого, розм., СКАРА́СКАТИСЯрозм.,СПЕ́КАТИСЯрозм.,ЗДИ́ХАТИСЯрозм., ЗДИ́ХАТИщо, діал.; ЗЖИ́ТИ[ІЗЖИ́ТИрідко]що, УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ]що, ЛИШИ́ТИСЯчого, заст.,РІШИ́ТИСЯчого, заст. (частково або повністю позбутися якихось якостей, властивостей, ознак тощо); ПОКІНЧИ́ТИз чим (остаточно). - Недок.: позбува́тися, позбавля́тися, збува́тися, збува́ти, відбува́ти, усува́ти, визволя́тися, дола́ти, подо́луватирідколіквідува́ти, відв’я́зуватися, відкара́скуватися, зди́хуватися, зжива́ти[ізжива́ти], утрача́ти[втрача́ти], лиша́тися, ріша́тися. По від’їзді Коровайного Андрій никав, не знаючи, як позбутися гнітючих думок, як веселіше глянути на світ (Д. Бедзик); Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! І ранні пари, і угноєння, і бур’яни нищиш, і землю підпушуєш, і просапні тобі рослини сієш... (Остап Вишня); Він уже одну біду з голови позбув (Леся Українка); Тому не треба лягати, хто хоче від хворості збутись (прислів’я); Не хились додолу, зраджений козаче,.. Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь! (П.Грабовський); Було чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок); Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря... (Л. Смілянський); В Україні ще треба чимало зробити, подолати багато застарілого, заскорузлого - навіть і в свідомості (з газети); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); - Усяке непорозуміння дуже легко ліквідувати, коли ти зустрічаєшся з уявлюваним противником не тільки в цехах (Ю. Шовкопляс); Баба в хатині ніяк від цигана не відчепиться (Григорій Тютюнник); Здавалось би з першого погляду, що Яновський ніби трудився над оповіданням чи віршем українською мовою виключно, щоб відв’язатися від моєї настирливості (І. Ле); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його (Л. Яновська); Спіймавши себе на думках про грішний світ, Покута, намагаючись їх відкараскатися, покрутив головою, поворушив молитовно губами і почав до церкви бити поклони (П. Панч); Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було; бо, на случай, набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (А. Свидницький); Слава Богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті (М. Коцюбинський); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький); - Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю, - а чи м’якенька, а чи зелененька... (Марко Вовчок); Своє сільське ім’я Мелашка вона давно зжила - стала солідною міською Меланією Григорівною (з газети); І довго й слова він не міг сказати, Лиш бився в груди, мов зовсім утратив Дар мови (І. Франко); Бабка в гріб уже ступала - Ізісохла, ізів’яла, І лишилася краси (С. Руданський); [Митродора:] Ти вже за своїми химерами всього розуму рішився! (В. Самійленко); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (І. Цюпа).

Словник відмінків

Інфінітив відкара́скуватися, відкара́скуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відкара́скуймося, відкара́скуймось
2 особа відкара́скуйся, відкара́скуйсь відкара́скуйтеся, відкара́скуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відкара́скуватимуся, відкара́скуватимусь відкара́скуватимемося, відкара́скуватимемось, відкара́скуватимемся
2 особа відкара́скуватимешся відкара́скуватиметеся, відкара́скуватиметесь
3 особа відкара́скуватиметься відкара́скуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відкара́скуюся, відкара́скуюсь відкара́скуємося, відкара́скуємось, відкара́скуємся
2 особа відкара́скуєшся відкара́скуєтеся, відкара́скуєтесь
3 особа відкара́скується відкара́скуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відкара́скуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відкара́скувався, відкара́скувавсь відкара́скувалися, відкара́скувались
жін. р. відкара́скувалася, відкара́скувалась
сер. р. відкара́скувалося, відкара́скувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відкара́скувавшись

Словник синонімів

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИрідко,ВИСКОВЗА́ТИрідко,ВИБРІ́ХУВАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВІДКАРА́СКУВАТИСЯвід кого-чого, розм. - Док.: ви́крутитися, ви́вертітися, ви́плутатися, ви́слизнути, ви́скочити, ви́сковзнути, ви́брехатися, ви́дряпатися, відкара́скатися. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); На всі лади вивертався Каленик перед Гулькою, шукав найкращого тону для розмови (М. Ю. Тарновський); [Храпко:] То Печариця бреше; то він, щоб самому виплутатись, мене вплутує (Панас Мирний); - Молодець ти хоч куди, Завжди вислизнеш з біди! (Л. Первомайський); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний); Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич); - У квітні ж не виконали [плану], у травні теж, а в червні кричали "аврал" і ледве вискочили (А. Хижняк); Я відчував, що кажу дурниці, але треба було щось казати, щоб відкараскатись від неї (О. Досвітній).
ПОЗБУ́ТИСЯкого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИкого, що,ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИкого, що, ВІДБУ́ТИкого, що, рідше,УСУ́НУТИкого, що,ВИ́ЗВОЛИТИСЯвід кого-чого,ПОДОЛА́ТИ[ПОДОЛІ́ТИрідко]що, ЛІКВІДУВА́ТИщо,ВІДЧЕПИ́ТИСЯвід кого-чого, розм., ВІДВ’ЯЗА́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДЧАХНУ́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДКАРА́СКАТИСЯкого, чого, від кого-чого, розм., СКАРА́СКАТИСЯрозм.,СПЕ́КАТИСЯрозм.,ЗДИ́ХАТИСЯрозм., ЗДИ́ХАТИщо, діал.; ЗЖИ́ТИ[ІЗЖИ́ТИрідко]що, УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ]що, ЛИШИ́ТИСЯчого, заст.,РІШИ́ТИСЯчого, заст. (частково або повністю позбутися якихось якостей, властивостей, ознак тощо); ПОКІНЧИ́ТИз чим (остаточно). - Недок.: позбува́тися, позбавля́тися, збува́тися, збува́ти, відбува́ти, усува́ти, визволя́тися, дола́ти, подо́луватирідколіквідува́ти, відв’я́зуватися, відкара́скуватися, зди́хуватися, зжива́ти[ізжива́ти], утрача́ти[втрача́ти], лиша́тися, ріша́тися. По від’їзді Коровайного Андрій никав, не знаючи, як позбутися гнітючих думок, як веселіше глянути на світ (Д. Бедзик); Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! І ранні пари, і угноєння, і бур’яни нищиш, і землю підпушуєш, і просапні тобі рослини сієш... (Остап Вишня); Він уже одну біду з голови позбув (Леся Українка); Тому не треба лягати, хто хоче від хворості збутись (прислів’я); Не хились додолу, зраджений козаче,.. Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь! (П.Грабовський); Було чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок); Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря... (Л. Смілянський); В Україні ще треба чимало зробити, подолати багато застарілого, заскорузлого - навіть і в свідомості (з газети); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); - Усяке непорозуміння дуже легко ліквідувати, коли ти зустрічаєшся з уявлюваним противником не тільки в цехах (Ю. Шовкопляс); Баба в хатині ніяк від цигана не відчепиться (Григорій Тютюнник); Здавалось би з першого погляду, що Яновський ніби трудився над оповіданням чи віршем українською мовою виключно, щоб відв’язатися від моєї настирливості (І. Ле); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його (Л. Яновська); Спіймавши себе на думках про грішний світ, Покута, намагаючись їх відкараскатися, покрутив головою, поворушив молитовно губами і почав до церкви бити поклони (П. Панч); Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було; бо, на случай, набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (А. Свидницький); Слава Богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті (М. Коцюбинський); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький); - Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю, - а чи м’якенька, а чи зелененька... (Марко Вовчок); Своє сільське ім’я Мелашка вона давно зжила - стала солідною міською Меланією Григорівною (з газети); І довго й слова він не міг сказати, Лиш бився в груди, мов зовсім утратив Дар мови (І. Франко); Бабка в гріб уже ступала - Ізісохла, ізів’яла, І лишилася краси (С. Руданський); [Митродора:] Ти вже за своїми химерами всього розуму рішився! (В. Самійленко); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (І. Цюпа).