-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзвітува́тися, відзвітува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзвіту́ймося, відзвіту́ймось
2 особа відзвіту́йся, відзвіту́йсь відзвіту́йтеся, відзвіту́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзвіту́юся, відзвіту́юсь відзвіту́ємося, відзвіту́ємось, відзвіту́ємся
2 особа відзвіту́єшся відзвіту́єтеся, відзвіту́єтесь
3 особа відзвіту́ється відзвіту́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відзвітува́вся, відзвітува́всь відзвітува́лися, відзвітува́лись
жін.р. відзвітува́лася, відзвітува́лась
сер.р. відзвітува́лося, відзвітува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відзвітува́вшись

Словник синонімів

ЗВІТУВА́ТИперед ким, кому (давати звіт про роботу, діяльність і т. ін.), ЗВІТУВА́ТИСЯ, ВІДЧИ́ТУВАТИСЯперед ким, розм.;РАПОРТУВА́ТИкому (про успіхи, досягнення). - Док.: прозвітува́ти, відзвітува́ти, прозвітува́тися, відзвітува́тися, відчита́тися, відрапортува́ти. Василь Келембет звітував перед групою про свою роботу (Ю. Яновський); Ніні Коробейник запропонували звітуватися про свою роботу в загоні (О. Донченко); Це починався справжній іспит.., треба зараз було відчитатись йому (В. Собко); Марія рапортувала про виконання завдання (В. Кучер). - Пор. 1. доповіда́ти.