відзволяти 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | відзволя́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відзволя́ймо | |
| 2 особа | відзволя́й | відзволя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзволя́тиму | відзволя́тимемо, відзволя́тимем |
| 2 особа | відзволя́тимеш | відзволя́тимете |
| 3 особа | відзволя́тиме | відзволя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзволя́ю | відзволя́ємо, відзволя́єм |
| 2 особа | відзволя́єш | відзволя́єте |
| 3 особа | відзволя́є | відзволя́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відзволя́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відзволя́в | відзволя́ли |
| жін. р. | відзволя́ла | |
| сер. р. | відзволя́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відзволя́вши | ||