відзволити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(визволити) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | відзво́лити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відзво́льмо | |
| 2 особа | відзво́ль | відзво́льте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзво́лю | відзво́лимо, відзво́лим |
| 2 особа | відзво́лиш | відзво́лите |
| 3 особа | відзво́лить | відзво́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відзво́лив | відзво́лили |
| жін.р. | відзво́лила | |
| сер.р. | відзво́лило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відзво́ливши | ||