-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзвича́їтися, відзвича́їтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзвича́ймося, відзвича́ймось
2 особа відзвича́йся, відзвича́йсь відзвича́йтеся, відзвича́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́юся, відзвича́юсь відзвича́їмося, відзвича́їмось, відзвича́їмся
2 особа відзвича́їшся відзвича́їтеся, відзвича́їтесь
3 особа відзвича́їться відзвича́яться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відзвича́ївся, відзвича́ївсь відзвича́їлися, відзвича́їлись
жін.р. відзвича́їлася, відзвича́їлась
сер.р. відзвича́їлося, відзвича́їлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відзвича́ївшись

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).