-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзвича́їти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзвича́ймо
2 особа відзвича́й відзвича́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́ю відзвича́їмо, відзвича́їм
2 особа відзвича́їш відзвича́їте
3 особа відзвича́їть відзвича́ять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відзвича́їв відзвича́їли
жін.р. відзвича́їла
сер.р. відзвича́їло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відзвича́єний
Безособова форма
відзвича́єно
Дієприслівник
відзвича́ївши

Словник синонімів

ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. - Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).