відзвичаїти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відзвича́їти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відзвича́ймо | |
| 2 особа | відзвича́й | відзвича́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзвича́ю | відзвича́їмо, відзвича́їм |
| 2 особа | відзвича́їш | відзвича́їте |
| 3 особа | відзвича́їть | відзвича́ять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відзвича́їв | відзвича́їли |
| жін.р. | відзвича́їла | |
| сер.р. | відзвича́їло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відзвича́єний | ||
| Безособова форма | ||
| відзвича́єно | ||
| Дієприслівник | ||
| відзвича́ївши | ||