-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзвича́юватися, відзвича́юватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзвича́юймося, відзвича́юймось
2 особа відзвича́юйся, відзвича́юйсь відзвича́юйтеся, відзвича́юйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́юватимуся, відзвича́юватимусь відзвича́юватимемося, відзвича́юватимемось, відзвича́юватимемся
2 особа відзвича́юватимешся відзвича́юватиметеся, відзвича́юватиметесь
3 особа відзвича́юватиметься відзвича́юватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́ююся, відзвича́ююсь відзвича́юємося, відзвича́юємось, відзвича́юємся
2 особа відзвича́юєшся відзвича́юєтеся, відзвича́юєтесь
3 особа відзвича́юється відзвича́юються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відзвича́юючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відзвича́ювався, відзвича́ювавсь відзвича́ювалися, відзвича́ювались
жін. р. відзвича́ювалася, відзвича́ювалась
сер. р. відзвича́ювалося, відзвича́ювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відзвича́ювавшись

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).