-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзвича́ювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзвича́юймо
2 особа відзвича́юй відзвича́юйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́юватиму відзвича́юватимемо, відзвича́юватимем
2 особа відзвича́юватимеш відзвича́юватимете
3 особа відзвича́юватиме відзвича́юватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відзвича́юю відзвича́юємо, відзвича́юєм
2 особа відзвича́юєш відзвича́юєте
3 особа відзвича́ює відзвича́юють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відзвича́юючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відзвича́ював відзвича́ювали
жін. р. відзвича́ювала
сер. р. відзвича́ювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відзвича́юваний
Безособова форма
відзвича́ювано
Дієприслівник
відзвича́ювавши

Словник синонімів

ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. - Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).