відзвичаювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відзвича́ювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відзвича́юймо | |
| 2 особа | відзвича́юй | відзвича́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзвича́юватиму | відзвича́юватимемо, відзвича́юватимем |
| 2 особа | відзвича́юватимеш | відзвича́юватимете |
| 3 особа | відзвича́юватиме | відзвича́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відзвича́юю | відзвича́юємо, відзвича́юєм |
| 2 особа | відзвича́юєш | відзвича́юєте |
| 3 особа | відзвича́ює | відзвича́юють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відзвича́юючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відзвича́ював | відзвича́ювали |
| жін. р. | відзвича́ювала | |
| сер. р. | відзвича́ювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відзвича́юваний | ||
| Безособова форма | ||
| відзвича́ювано | ||
| Дієприслівник | ||
| відзвича́ювавши | ||