віджуритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | віджури́тися, віджури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | віджурі́мося, віджурі́мось, віджурі́мся | |
| 2 особа | віджури́ся, віджури́сь | віджурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | віджурю́ся, віджурю́сь | віджу́римося, віджу́римось, віджу́римся |
| 2 особа | віджу́ришся | віджу́ритеся, віджу́ритесь |
| 3 особа | віджу́риться | віджу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | віджури́вся, віджури́всь | віджури́лися, віджури́лись |
| жін.р. | віджури́лася, віджури́лась | |
| сер.р. | віджури́лося, віджури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| віджури́вшись | ||
| Інфінітив | віджури́тися, віджури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | віджурі́мося, віджурі́мось, віджурі́мся | |
| 2 особа | віджури́ся, віджури́сь | віджурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | віджурю́ся, віджурю́сь | віджу́римося, віджу́римось, віджу́римся |
| 2 особа | віджу́ришся | віджу́ритеся, віджу́ритесь |
| 3 особа | віджу́риться | віджу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | віджури́вся, віджури́всь | віджури́лися, віджури́лись |
| жін.р. | віджури́лася, віджури́лась | |
| сер.р. | віджури́лося, віджури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| віджури́вшись | ||