ОЖИВА́ТИ (відчувати прилив фізичних і духовних сил), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ, ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯіз сл. душею, духом, душею і тілом. - Док.: ожи́ти, воскре́снути, віджи́ти, відживи́тися, підживи́тися, піднести́ся. В щасті і волі вона [людина] оживає, молодо світяться її очі (І. Цюпа); Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не казали Про вас грядущі: - Їх на землі не було (В. Симоненко); Хоч, показуючи Славкові свідоцтва, [о. Матчук] трохи відживав, то зараз за хвильку розбирала його нудьга (Лесь Мартович); Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів (С. Васильченко); Духом підживився Палій і трохи повеселішав, як приїхала до нього пані полковникова (Д. Мордовець); Одним душевним тільки рухом примусиш їх [людей] піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина).

ОЖИВА́ТИ (про природу після зими), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ВІДЖИВА́ТИ, ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИСЯ, ОЖИВА́ТИСЯдіал. - Док.: ожи́ти, пробуди́тися, проки́нутися, збуди́тися, просну́тися, відроди́тися, віджи́ти, воскре́снути, відживи́тися, оживи́тися. Настає весна. Все оживає, радіє (Панас Мирний); За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (О. Іваненко); Природа просипається від зимового сну (О. Донченко); Весна!.. Відживає і небо й земля - Квітки на землі, а на небі проміння (Б. Грінченко); Найчарівнішою, найжаданішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала завмерла природа (з науково-популярної літератури); - Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Леся Українка); Тануть сніг почав поволі. Всі дерева оживились, Перші проліски з’явились (В. Іванович).