-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив віджартува́тися, віджартува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віджарту́ймося, віджарту́ймось
2 особа віджарту́йся, віджарту́йсь віджарту́йтеся, віджарту́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа віджарту́юся, віджарту́юсь віджарту́ємося, віджарту́ємось, віджарту́ємся
2 особа віджарту́єшся віджарту́єтеся, віджарту́єтесь
3 особа віджарту́ється віджарту́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. віджартува́вся, віджартува́всь віджартува́лися, віджартува́лись
жін.р. віджартува́лася, віджартува́лась
сер.р. віджартува́лося, віджартува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
віджартува́вшись

Словник синонімів

ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо),ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИрідше,ПОВІДА́ТИрідко,ВІДРІ́ЗУВАТИрозм., ВІДРУ́БУВАТИрозм., ВІДРІКА́ТИзаст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). - Док.: відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́тирозм.відбу́ркнутирозм.відвісти́тизаст.відректи́, віджартува́тися. Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); - Чи так гарно буде? - питає вона свекрухи, показуючи шитво. - Та гарно, моя дитино, - відказує Мотря (Панас Мирний); - Що воно за дівчина? - Гайденко не відразу відмовив: - Українка... щира, запевне (Б. Грінченко); Я його питаюся, чи буде голосувати на Шубравського, а він мені повідає, що ще не знати (Лесь Мартович); Коли старостів пришлеш? - скрикнула Гашіца... - Не пришлю... - відрізав він рішуче (М. Коцюбинський); - В наш час пустомелів не люблять, - відрубав Петро (М. Чабанівський); Романенко зареготався спершу, потому вилаяв його "мундьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів й не може бути... (М. Коцюбинський); Мостовик щось відбуркнув невиразне (П. Загребельний); - То нема що таїти, - відрік Тома (В. Стефаник); - В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. - А тут під сосну кладуть, - віджартувався (Ю. Збанацький).