-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив віддя́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віддя́чуймо
2 особа віддя́чуй віддя́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа віддя́чуватиму віддя́чуватимемо, віддя́чуватимем
2 особа віддя́чуватимеш віддя́чуватимете
3 особа віддя́чуватиме віддя́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа віддя́чую віддя́чуємо, віддя́чуєм
2 особа віддя́чуєш віддя́чуєте
3 особа віддя́чує віддя́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
віддя́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. віддя́чував віддя́чували
жін. р. віддя́чувала
сер. р. віддя́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
віддя́чувавши

Словник синонімів

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯрідше,ВІДДАВА́ТИрозм. - Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́тидіал.Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); - А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ’яненко).