ВИПИНА́ТИСЯ (видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху), ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯрідше,ПНУ́ТИСЯрідше; ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (також назад); ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (звич. про губи). - Док.: ви́пнутися, ви́п’ястися, відду́тися, відстовбу́рчитися, відкопи́литися, закопи́литися. Жартує та сміється, аж вилиці випинаються на сухих щоках (І. Нечуй-Левицький); Її чорне обличчя стало якимсь кумедно поважним, червоні губи віддулися, неначе вона сердилась (М. Коцюбинський); Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник); - А ви напам’ять вже вивчили? - недовірливо покосився підполковник і знову його перегнуті .. уста відстовбурчувались (М. Стельмах); [Солдат:] А пані усміхається так лагідно до гостей. І нижня губа відкопилилася (П. Кочура); - Дивлюся - ніс закопилився (Панас Мирний).

ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ[ВІДДИ́ХУВАТИрідше], ЗВО́ДИТИ ДУХрозм.,ТХНУ́ТИзаст.;ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИрозм., ХЕ́КАТИрозм. (важко, з уривчастими гортанними звуками); ХУ́КАТИ (з метою зігріти, охолодити, притишити); ВІДСА́ПУВАТИ, ВІДСА́ПУВАТИСЯ, ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ (важко, після великого фізичного чи нервового напруження). - Док.: дихну́ти, віддихну́ти, відди́хати, звести́ дух, відітхну́ти, тхну́ти, хапну́ти пові́тря[ухопи́ти пові́тря], са́пнути, хли́пнути, ха́кнути, хе́кнути, ху́кнути, відсапну́ти, відса́патися, відсапну́тися. Важко дихав [Марусяк], розкривши рота (Г. Хоткевич); Постояв [Сава] хвильку, віддихаючи сильніше з раптового зворушення (О. Кобилянська); Тося стояла між Данилом і Харитоном - шепотіла і важко віддихувала (Ю. Смолич); Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий, замлілий (Марко Вовчок); Здавалося їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок); Йому.. дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (О. Гончар); Дорош чув, як тяжко, з хрипінням, сапають бійці (Григорій Тютюнник); Всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тілько хлипає, баньки витріщив (І. Франко); - Чого так хакаєш? - Захакався б і ти, якби стирив на гору такого мішка -(Словник Б. Грінченка); Він біжить на повну силу, голосно хекаючи (І. Багмут); Він довго хукав на шибку й продирав пальцем паморозь (Б. Харчук); Павло повз, важко відсапуючи (В. Кучер); Від воріт до гридниці квапився тисяцький Дем’ян, відсапуючись (А. Хижняк); Шинкар стояв за стойкою, мов не до його річ, - тільки почервонів та знай оддимався (Панас Мирний); Пихкаючи і віддуваючись, він борсався в воді (С. Добровольський).