-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відда́тися, відда́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відда́ймося, відда́ймось
2 особа відда́йся відда́йтеся, відда́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відда́мся віддамо́ся, віддамо́сь
2 особа віддаси́ся, віддаси́сь віддасте́ся, віддасте́сь
3 особа відда́сться віддаду́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відда́вся, відда́всь віддали́ся, віддали́сь
жін.р. віддала́ся, віддала́сь
сер.р. віддало́ся, віддало́сь
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відда́вшись

Словник синонімів

ВІДДАВА́ТИСЯ (якій-небудь справі, ідеям тощо), ПРИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ПРИСВЯ́ЧУВАТИ (із сл. себе). - Док.: відда́тися, присвяти́тися, відда́ти, присвяти́ти. Після поразки революції [1905 р.] Хоткевич емігрує в Галичину й цілком віддається літературі, музиці, малюванню (з журналу); Мені здається, що мені треба присвятитися виключно науці (А. Кримський); Бодянський.. присвятив себе археології (І. Шаповал).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
I. ЗДАВА́ТИСЯ (припиняючи опір, визнавати себе переможеним), КАПІТУЛЮВА́ТИ, ПІДДАВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИСЯрідше, ПЕРЕДАВА́ТИСЯзаст. - Док.: зда́тися, капітулюва́ти, підда́тися, відда́тися, переда́тися. Есесівці боронилися вперто, здавалися неохоче (О. Гончар); Стоїть на танку.. капітан Червоної Армії з білим прапорцем парламентарія, котрий приймав у полон солдатів, що капітулювали (П. Автомонов); Ворог лізе, кров нашу п’є, а ми все-таки не піддаємось (А. Хижняк); Він розумів, що добровільно віддається в руки хижака, і вірив, що це лише тимчасово (М. Ю. Тарновський); Дома, в Галичині, він за вчителя був, а потім на війну його забрали, та він передався до полону (А. Головко).
ОДРУЖИ́ТИСЯз ким і без додатка (про чоловіка, жінку - взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯрозм.,ПОДРУЖИ́ТИСЯрозм.,ОБКРУТИ́ТИСЯрозм.,ПОШЛЮ́БИТИфольк., книжн.,ЗАШЛЮ́БИТИСЯзаст.,УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ]заст.,ПОЙНЯ́ТИСЯ[ПОНЯ́ТИСЯ]заст.;ПРОДА́ТИСЯкому, розм. (взяти шлюб з розрахунку); ОБРУЧИ́ТИСЯ (обмінявшись з молодою або молодим обручками); ОБВІНЧА́ТИСЯ, ПОВІНЧА́ТИСЯ (виконуючи церковний обряд); ОЖЕНИ́ТИСЯ, ЖЕНИ́ТИСЯна кому, УЗЯ́ТИ[ВЗЯ́ТИ]заст.,ПОЙНЯ́ТИ[ПОНЯ́ТИ]заст.,ОБА́БИТИСЯзневажл. рідше (про чоловіка); ПІТИ́, ВИ́ЙТИза кого, а також із сл. заміж, ВІДДА́ТИСЯ, ВИ́ДАТИСЯза кого, розм.,ПОБІ́ГТИрозм., ірон. (про жінку). - Недок.: одру́жуватися, дружи́тисярозм.жени́тися, поє́днуватися, парува́тися, бра́тися, продава́тися, обруча́тися, вінча́тися, женитися, бра́ти, іти́[йти], вихо́дити, віддава́тися, видава́тися. Вчора - в перший день весни - Одружилися вони (С. Олійник); [Іфігенія:] Сестра моя Електра Вже досі одружилась (Леся Українка); Восени Оксен з супроти волі батька одружився на ній і забрав Олену до Троянівки (Григорій Тютюнник); Як Максим дружився, то його матері вже не було на світі, та й батько незабаром по тому вмер (Б. Грінченко); Поженились всі колишні друзі, парубками стала дітвора (В. Сосюра); Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли, Гайок, садочок розвели Кругом хатини (Т. Шевченко); [Порфирій:] А ось чули ми, що ти спаруватись задумав. [Товстоліс:] Та як вам сказати .. хотілось би. Та боюсь, знаєте, старий (І. Кочерга); Любилися, кохалися, Чому ж не беремся (П. Чубинський); Ти, удово, старая жоно, Не плач, не журися, Бо вже твій син Івась подружився, Поняв собі дівку туркеню (дума); На плантації полюбився з дівчиною - злигалася біда з горем - обкрутилися (О. Кундзич); - Люд же знає, що князь прийняв нову віру не через проклятьбу, а через жону. Дуже-бо захотілося йому пошлюбити сестру ромейського імператора Василя (П. Загребельний); А як така любов народиться меж парубком і дівчиною і возьмуться [візьмуться] вони меж собою (Г. Квітка Основ’яненко); Старша [сестра] рік тому назад була понялась з одним чиновником (А. Кримський); Любив, кохав я дівчину, І вона клялася, Що кохає мене дуже, Далі й продалася, За худобу проміняла (В. Забіла); Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою і привіз її в батькову хату (І. Нечуй-Левицький); Козак оженився, наче утопився (прислів’я); - В тебе діти, а жінки не маєш. Візьмеш мене і побачиш, як добре тобі буде (казка); [Марко:] Андрій ходу їй не давав. От вона і пішла за нього (З. Мороз); - Я ніколи не вийду заміж, - з сумною довірливістю говорить мені трудівниця моря (О. Довженко); - Дума, як багач, то так усяк і побіжить за нього... (Панас Мирний).