-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відгу́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгу́куймо
2 особа відгу́куй відгу́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгу́куватиму відгу́куватимемо, відгу́куватимем
2 особа відгу́куватимеш відгу́куватимете
3 особа відгу́куватиме відгу́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відгу́кую відгу́куємо, відгу́куєм
2 особа відгу́куєш відгу́куєте
3 особа відгу́кує відгу́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відгу́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відгу́кував відгу́кували
жін. р. відгу́кувала
сер. р. відгу́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгу́кувавши

Словник синонімів

ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (відкидати звуки в зворотному напрямі), ВІДБИВА́ТИ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ. - Док.: відлу́нити, відби́ти, відгукну́ти, відкли́кнутися. Всі кричать "ура", і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю. Яновський); Височенні стіни соснового бору швидко відбивали гуркіт коліс (Л. Смілянський); Напружує [Мирон] свою уяву, щоб зміркувати, що таке в селі могло б видавати подібний голос і викрикати подібні слова, які б відгукував ліс (І. Франко); Гомонить незвичайним гомоном степ, і дзвінкими лунами відкликається ясна далина (І. Цюпа).