-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відгріба́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відгріба́ймо |
| 2 особа | відгріба́й | відгріба́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгріба́тиму | відгріба́тимемо, відгріба́тимем |
| 2 особа | відгріба́тимеш | відгріба́тимете |
| 3 особа | відгріба́тиме | відгріба́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгріба́ю | відгріба́ємо, відгріба́єм |
| 2 особа | відгріба́єш | відгріба́єте |
| 3 особа | відгріба́є | відгріба́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відгріба́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відгріба́в | відгріба́ли |
| жін. р. | відгріба́ла |
| сер. р. | відгріба́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відгріба́вши |
Словник синонімів
ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. - Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив [Левко] мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Нечуй-Левицький); Недалеко біля пристані ритмічно вигортала пісок "черпалка" (Г. Епік); Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (П. Чубинський).
ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. - Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев’яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).