-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгри́зтися, відгри́зтись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгризі́мося, відгризі́мось, відгризі́мся
2 особа відгризи́ся, відгризи́сь відгризі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгризу́ся, відгризу́сь відгриземо́ся, відгриземо́сь, відгризе́мся
2 особа відгризе́шся відгризете́ся, відгризете́сь
3 особа відгризе́ться відгризу́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгри́зся відгри́злися, відгри́злись
жін.р. відгри́злася, відгри́злась
сер.р. відгри́злося, відгри́злось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгри́зшись

Словник синонімів

ОГРИЗА́ТИСЯрозм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯрозм.,ВИШКІ́РЮВАТИСЯрозм.,ВІДГА́ВКУВАТИСЯрозм.,ВІДГРИЗА́ТИСЯрозм.,ВІДГА́РКУВАТИСЯвульг. - Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: - Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма [хлопець], а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів’я).