ОГРИЗА́ТИСЯрозм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯрозм.,ВИШКІ́РЮВАТИСЯрозм.,ВІДГА́ВКУВАТИСЯрозм.,ВІДГРИЗА́ТИСЯрозм.,ВІДГА́РКУВАТИСЯвульг. - Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: - Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма [хлопець], а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів’я).