-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгри́зти, відгри́зти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгризі́мо, відгризі́м
2 особа відгризи́ відгризі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгризу́ відгриземо́, відгризе́м
2 особа відгризе́ш відгризете́
3 особа відгризе́ відгризу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгри́з відгри́зли
жін.р. відгри́зла
сер.р. відгри́зло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відгри́зений
Безособова форма
відгри́зено
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИрозм. - Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти[укуси́ти], кусну́ти. Сміючись [солдат із дівчиною] їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).