-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгриза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгриза́ймо
2 особа відгриза́й відгриза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгриза́тиму відгриза́тимемо, відгриза́тимем
2 особа відгриза́тимеш відгриза́тимете
3 особа відгриза́тиме відгриза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відгриза́ю відгриза́ємо, відгриза́єм
2 особа відгриза́єш відгриза́єте
3 особа відгриза́є відгриза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відгриза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відгриза́в відгриза́ли
жін. р. відгриза́ла
сер. р. відгриза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгриза́вши

Словник синонімів

ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИрозм. - Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти[укуси́ти], кусну́ти. Сміючись [солдат із дівчиною] їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).