-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгребти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгребі́мо, відгребі́м
2 особа відгреби́ відгребі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгребу́ відгребемо́, відгребе́м
2 особа відгребе́ш відгребете́
3 особа відгребе́ відгребу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгрі́б відгребли́
жін.р. відгребла́
сер.р. відгребло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгрі́бши

Словник синонімів

ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИрідше. - Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив [Левко] мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Нечуй-Левицький); Недалеко біля пристані ритмічно вигортала пісок "черпалка" (Г. Епік); Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (П. Чубинський).
ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. - Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев’яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).