-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відго́стрювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відго́стрюймо |
| 2 особа | відго́стрюй | відго́стрюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відго́стрюватиму | відго́стрюватимемо, відго́стрюватимем |
| 2 особа | відго́стрюватимеш | відго́стрюватимете |
| 3 особа | відго́стрюватиме | відго́стрюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відго́стрюю | відго́стрюємо, відго́стрюєм |
| 2 особа | відго́стрюєш | відго́стрюєте |
| 3 особа | відго́стрює | відго́стрюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відго́стрюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відго́стрював | відго́стрювали |
| жін. р. | відго́стрювала |
| сер. р. | відго́стрювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відго́стрюваний |
| Безособова форма |
| відго́стрювано |
| Дієприслівник |
| відго́стрювавши |
Словник синонімів
ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. - робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо); МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б’ючи, ударяючи молотком). - Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів’я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); - Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в’ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно [цуценя] потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв [Янко] з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); - Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай - Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути - виклепує косу хтось (А. Головко).