відгородити 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгороди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгороді́мо, відгороді́м
2 особа відгороди́ відгороді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгороджу́ відгоро́димо, відгоро́дим
2 особа відгоро́диш відгоро́дите
3 особа відгоро́дить відгоро́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгороди́в відгороди́ли
жін.р. відгороди́ла
сер.р. відгороди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відгоро́джений
Безособова форма
відгоро́джено
Дієприслівник
відгороди́вши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).

Словник фразеологізмів

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).

Словник відмінків

Інфінітив відгороди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгороді́мо, відгороді́м
2 особа відгороди́ відгороді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгороджу́ відгоро́димо, відгоро́дим
2 особа відгоро́диш відгоро́дите
3 особа відгоро́дить відгоро́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгороди́в відгороди́ли
жін.р. відгороди́ла
сер.р. відгороди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відгоро́джений
Безособова форма
відгоро́джено
Дієприслівник
відгороди́вши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).

Словник фразеологізмів

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).