-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відгоро́джувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | відгоро́джуймо |
2 особа | відгоро́джуй | відгоро́джуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | відгоро́джуватиму | відгоро́джуватимемо, відгоро́джуватимем |
2 особа | відгоро́джуватимеш | відгоро́джуватимете |
3 особа | відгоро́джуватиме | відгоро́джуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | відгоро́джую | відгоро́джуємо, відгоро́джуєм |
2 особа | відгоро́джуєш | відгоро́джуєте |
3 особа | відгоро́джує | відгоро́джують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відгоро́джуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відгоро́джував | відгоро́джували |
жін. р. | відгоро́джувала |
сер. р. | відгоро́джувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
відгоро́джувавши |
Словник синонімів
ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ’Є́ДНУВАТИ кого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
Словник відмінків
Інфінітив | відгоро́джувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | відгоро́джуймо |
2 особа | відгоро́джуй | відгоро́джуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | відгоро́джуватиму | відгоро́джуватимемо, відгоро́джуватимем |
2 особа | відгоро́джуватимеш | відгоро́джуватимете |
3 особа | відгоро́джуватиме | відгоро́джуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | відгоро́джую | відгоро́джуємо, відгоро́джуєм |
2 особа | відгоро́джуєш | відгоро́джуєте |
3 особа | відгоро́джує | відгоро́джують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відгоро́джуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відгоро́джував | відгоро́джували |
жін. р. | відгоро́джувала |
сер. р. | відгоро́джувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
відгоро́джувавши |
Словник синонімів
ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ’Є́ДНУВАТИ кого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).