-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгоро́джуймо
2 особа відгоро́джуй відгоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгоро́джуватиму відгоро́джуватимемо, відгоро́джуватимем
2 особа відгоро́джуватимеш відгоро́джуватимете
3 особа відгоро́джуватиме відгоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відгоро́джую відгоро́джуємо, відгоро́джуєм
2 особа відгоро́джуєш відгоро́джуєте
3 особа відгоро́джує відгоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відгоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відгоро́джував відгоро́джували
жін. р. відгоро́джувала
сер. р. відгоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгоро́джувавши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).

Словник відмінків

Інфінітив відгоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгоро́джуймо
2 особа відгоро́джуй відгоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгоро́джуватиму відгоро́джуватимемо, відгоро́джуватимем
2 особа відгоро́джуватимеш відгоро́джуватимете
3 особа відгоро́джуватиме відгоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відгоро́джую відгоро́джуємо, відгоро́джуєм
2 особа відгоро́джуєш відгоро́джуєте
3 особа відгоро́джує відгоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відгоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відгоро́джував відгоро́джували
жін. р. відгоро́джувала
сер. р. відгоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відгоро́джувавши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).
ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).