відголосити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відголоси́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відголосі́мо, відголосі́м | |
| 2 особа | відголоси́ | відголосі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відголошу́ | відголоси́мо, відголоси́м |
| 2 особа | відголоси́ш | відголоси́те |
| 3 особа | відголоси́ть | відголося́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відголоси́в | відголоси́ли |
| жін.р. | відголоси́ла | |
| сер.р. | відголоси́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відголоше́ний | ||
| Безособова форма | ||
| відголоше́но | ||
| Дієприслівник | ||
| відголоси́вши | ||