відговорювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | відгово́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відгово́рюймо | |
| 2 особа | відгово́рюй | відгово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відгово́рюватиму | відгово́рюватимемо, відгово́рюватимем |
| 2 особа | відгово́рюватимеш | відгово́рюватимете |
| 3 особа | відгово́рюватиме | відгово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відгово́рюю | відгово́рюємо, відгово́рюєм |
| 2 особа | відгово́рюєш | відгово́рюєте |
| 3 особа | відгово́рює | відгово́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відгово́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відгово́рював | відгово́рювали |
| жін. р. | відгово́рювала | |
| сер. р. | відгово́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відгово́рювавши | ||