відговорити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відговори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відговорі́мо, відговорі́м | |
| 2 особа | відговори́ | відговорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відговорю́ | відгово́римо, відгово́рим |
| 2 особа | відгово́риш | відгово́рите |
| 3 особа | відгово́рить | відгово́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відговори́в | відговори́ли |
| жін.р. | відговори́ла | |
| сер.р. | відговори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відгово́рений | ||
| Безособова форма | ||
| відгово́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| відговори́вши | ||