відговорити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відговори́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відговорі́мо, відговорі́м
2 особа відговори́ відговорі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відговорю́ відгово́римо, відгово́рим
2 особа відгово́риш відгово́рите
3 особа відгово́рить відгово́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відговори́в відговори́ли
жін.р. відговори́ла
сер.р. відговори́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відгово́рений
Безособова форма
відгово́рено
Дієприслівник
відговори́вши