відгвинчуваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відгви́нчуваний відгви́нчувана відгви́нчуване відгви́нчувані
родовий відгви́нчуваного відгви́нчуваної відгви́нчуваного відгви́нчуваних
давальний відгви́нчуваному відгви́нчуваній відгви́нчуваному відгви́нчуваним
знахідний відгви́нчуваний, відгви́нчуваного відгви́нчувану відгви́нчуване відгви́нчувані, відгви́нчуваних
орудний відгви́нчуваним відгви́нчуваною відгви́нчуваним відгви́нчуваними
місцевий на/у відгви́нчуваному, відгви́нчуванім на/у відгви́нчуваній на/у відгви́нчуваному, відгви́нчуванім на/у відгви́нчуваних
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відгви́нчуваний відгви́нчувана відгви́нчуване відгви́нчувані
родовий відгви́нчуваного відгви́нчуваної відгви́нчуваного відгви́нчуваних
давальний відгви́нчуваному відгви́нчуваній відгви́нчуваному відгви́нчуваним
знахідний відгви́нчуваний, відгви́нчуваного відгви́нчувану відгви́нчуване відгви́нчувані, відгви́нчуваних
орудний відгви́нчуваним відгви́нчуваною відгви́нчуваним відгви́нчуваними
місцевий на/у відгви́нчуваному, відгви́нчуванім на/у відгви́нчуваній на/у відгви́нчуваному, відгви́нчуванім на/у відгви́нчуваних