-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відгвинти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відгвинті́мо, відгвинті́м
2 особа відгвинти́ відгвинті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відгвинчу́ відгвинтимо́, відгвинти́м
2 особа відгвинти́ш відгвинтите́
3 особа відгвинти́ть відгвинтя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відгвинти́в відгвинти́ли
жін.р. відгвинти́ла
сер.р. відгвинти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відгви́нчений
Безособова форма
відгви́нчено
Дієприслівник
відгвинти́вши

Словник синонімів

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИрідко,ВІДШРУБО́ВУВАТИрідко,ВИШРУБО́ВУВАТИрідко. - Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку [на теплому двигуні машини].., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби [в телевізорі] не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); - За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку [Івась] виймав, шрубок одшрубував (дума).