відгадько 1 значень

-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відга́дько відга́дьки
родовий відга́дька відга́дьків
давальний відга́дькові, відга́дьку відга́дькам
знахідний відга́дька відга́дьків
орудний відга́дьком відга́дьками
місцевий на/у відга́дькові, відга́дьку на/у відга́дьках
кличний відга́дьку відга́дьки

Словник синонімів

ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК[ВГА́ДНИК], РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКОрозм., УГА́ДЬКО[ВГА́ДЬКО] розм.Відгадувач думок; Відгадник таємниць. - От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відга́дько відга́дьки
родовий відга́дька відга́дьків
давальний відга́дькові, відга́дьку відга́дькам
знахідний відга́дька відга́дьків
орудний відга́дьком відга́дьками
місцевий на/у відга́дькові, відга́дьку на/у відга́дьках
кличний відга́дьку відга́дьки

Словник синонімів

ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК[ВГА́ДНИК], РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКОрозм., УГА́ДЬКО[ВГА́ДЬКО] розм.Відгадувач думок; Відгадник таємниць. - От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).