-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | відві́дувач | відві́дувачі |
| родовий | відві́дувача | відві́дувачів |
| давальний | відві́дувачеві, відві́дувачу | відві́дувачам |
| знахідний | відві́дувача | відві́дувачів |
| орудний | відві́дувачем | відві́дувачами |
| місцевий | на/у відві́дувачеві, відві́дувачу, відві́дувачі | на/у відві́дувачах |
| кличний | відві́дувачу | відві́дувачі |
Словник синонімів
ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там [у коридорі] уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в’язнями (Леся Українка); - А, добрий день, докторе! - скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). - Пор. 1. гість.