-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відво́дьмо
2 особа відво́дь відво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відво́дитиму відво́дитимемо, відво́дитимем
2 особа відво́дитимеш відво́дитимете
3 особа відво́дитиме відво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відво́джу відво́димо, відво́дим
2 особа відво́диш відво́дите
3 особа відво́дить відво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відво́див відво́дили
жін. р. відво́дила
сер. р. відво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відво́дивши

Словник синонімів

ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось),ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. - Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).
ВІДВЕРТА́ТИ (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), ВІДВО́ДИТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. - Док.: відверну́ти, відвести́, відволікти́, відхили́ти. Я придумав.. сцену, яка відвертала увагу глядачів від діючих на авансцені аматорів (з науково-популярної літератури); - Що пише Гриша? - спитав батько.., щоб одвести дочку від тяжких думок (А. Головко); Людина гостро переживає конфліктні ситуації, до того ж вони відволікають її від роботи (з журналу); Розмова іншої доби Нас відхиляла від журби (П. Грабовський).
ВІДВЕРТА́ТИ (повертати що-небудь убік від кого-, чого-небудь), ВІДВО́ДИТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. - Док.: відверну́ти, відвести́, відхили́ти. - Хто розбагатіє, той відвертає лице і серце від того люду, з якого вийшов (І. Франко); Під його поглядом, як хто ловив на собі, одразу відводив свої очі й замовкав (А. Головко); Хоче [Круста] помацати чоло Руфінові, той відхиляє голову (Леся Українка).
ВІДКИДА́ТИ (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ (також повільно, нерізко); ЗАКИДА́ТИ (перев. назад). - Док.: відки́нути, відверну́ти, відвести́, заки́нути. Тимко лежав горілиць, відкинувши вбік ліву руку (Григорій Тютюнник); Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, ..і відвертає голову від управителя (М. Стельмах); Став танцювати гопак на манір лезгинки,.. приклавши одну руку до грудей, а другу відвівши вбік (Григорій Тютюнник); Він закинув назад голову, і по його довгій шиї пробігли конвульсії, що мало означати, певно, сміх (П. Загребельний).
ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). - Док.: да́ти, відда́ти, відвести́, приділи́ти, нада́ти, зда́ти. Коня в позичку не давай, а жінку в приданки не пускай (прислів’я); - Я прийшов запитати, чи не віддали б ви молодому подружжю свою кімнату (Є. Гуцало); Чемно всяк Гостям новим стільці відводить (переклад М. Рильського); Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть... (Марко Вовчок); Директор школи надав слово Сергію Сергійовичу (Є. Кравченко); Павло Гречаний.. підійшов до Оксена, щоб пояснив, куди худобу здавати (Григорій Тютюнник).
ЗАПОБІГА́ТИчому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИщо,ВІДВО́ДИТИщо,ПОПЕРЕДЖА́ТИщо,ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИщо. - Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові... (М. Коцюбинський); Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (І. Франко).
ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ[ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ], ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини - на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу - женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ[ВІДСЕ́ЛЮВАТИ] (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). - Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); - Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); - Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); - Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! - репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. вести́.
ПРОВО́ДИТИ[ПРОВА́ДИТИ] (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ[ПРОВА́ДЖУВАТИ]рідше,ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИрозм. (пішки). - Док.: провести́, проводи́тирідкопрова́дитидіал.відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); - Отак, Петре, склалося, - проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); - Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде [хлопець], а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); [Мати:] Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).

Словник фразеологізмів

відво́дити / відвести́ ду́шу. 1. з ким, кому, перед ким і без додатка. Звірятися кому-небудь, ділячись своїми думками, переживаннями, намірами і т. ін. Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й відводив там душу (М. Коцюбинський); — Я давно мрію про братство людей, про друзів щирих і відвертих, з якими можна було б відвести душу, поділити і горе і радість (О. Іваненко); Людина завжди потребує когось, кому б могла вилити своє горе і відвести душу (В. Козаченко); Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими відвести (К. Гордієнко); Відчув [Левко] — не хочеться чомусь розмовляти з Михайлом. Скільки мріялось одвести душу з кимсь рідним в розмові, викласти свої сумніви і вагання, а от приїхав друг і не виходить розмова (З. Мороз).

2. Заспокоювати, розраювати кого-небудь. [Молодиця:] Спасибі вам, дядечку, що хоч трохи душу одвели. Оставайтесь здорові (С. Васильченко).

3. Знаходити собі втіху, розраду чи розвагу в чому-небудь; втішатися. А щоб чим-небудь хоч трохи одводити душу, обзавівся [Максим] якоюсь повійницею та й гуляв іноді з нею (Панас Мирний); Скільки раз уже його охота забирала шпурнути серпом та хоч побалакати за їду [їжу] (уже відвів би душу), так же не міг ізважитися, бо, видить, жінка жне й раз не застогне (Л. Мартович); І як зберемось, то хоч душу відведемо — пісень своїх наспіваємось (О. Гончар); // Насолоджуватися здійсненням якого-небудь сильного бажання. Коломієць був завзятий курець, і Ярошенко відводив душу, посмоктуючи свою люлечку. Незабаром в кімнаті стало димно (В. Речмедін); Ні, Василю, не натішився я нею [землею]. Дай мені душу відвести, наробитись на ній до солодкої втоми, щоб аж хребет мій згорблений занив (І. Цюпа); А як хотілося вхопити отут у темряві горло ворога й мовчки, щоб не заважали свідки, відвести душу (Іван Ле).

відво́дити / відвести́ по́гляд (зір) від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Погиба подивився на скривлене болем і ненавистю обличчя Бараболі .. і одвів од нього погляд (М. Стельмах); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь, уникати зустрічі очима з кимсь. Тітка, ласкаво дивлячись на неї [молодичку], сказала: — Нічого собі, дорідна ягода... — Й помітивши, що я відводжу погляд, додала докірливо: — А ти, бачу, й досі сором’язливий (Є. Гуцало); — Говори, Галино, що маєш,— попередив її. І тоді дружина почервоніла, відвела від нього зір: — Даниле, хтось із нас має піти до Григорія (М. Стельмах).

відво́дити / відвести́ о́чі. 1. від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився (Я. Гримайло); Наталка не могла одвести від нього очей (О. Гончар); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь; уникати зустрічі очима з кимсь. Помирає їх [товаришів] улюблений командир Андрій Федорченко.. Молодший їздовий Тягнибіда відводить очі набік, щоб приховати сльози (О. Довженко); Галка розглядала по кімнаті; її таки щось непокоїло. Ярослав уловив її погляд, відвів очі (Ю. Мушкетик); Аж од дверей ніс на собі Давид її погляд, а це тільки вловив. І щось було в ньому, від чого парубок швидко відвів очі (А. Головко).

2. кому, від кого. Навмисне відволікаючи увагу від кого-, чого-небудь, обдурювати когось. Іч, як він, падлюка, викручується! Жолкевський їде до нас по виписчиків, а він [Сагайдачний] нам очі відводить! (З. Тулуб); Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі одвести (Панас Мирний); — Доведеться, панове-товариші, — каже отаман, — туркові очі одвести. Чи є охочі? (П. Панч).

відво́дити / відвести́ по́гляд (зір) від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Погиба подивився на скривлене болем і ненавистю обличчя Бараболі .. і одвів од нього погляд (М. Стельмах); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь, уникати зустрічі очима з кимсь. Тітка, ласкаво дивлячись на неї [молодичку], сказала: — Нічого собі, дорідна ягода... — Й помітивши, що я відводжу погляд, додала докірливо: — А ти, бачу, й досі сором’язливий (Є. Гуцало); — Говори, Галино, що маєш,— попередив її. І тоді дружина почервоніла, відвела від нього зір: — Даниле, хтось із нас має піти до Григорія (М. Стельмах).

відвести́ / відво́дити уда́р від кого. Захистити кого-небудь від чогось. Всі могутні сили природи будуть послушні людській волі. А ти .. не можеш зрушити з місця купу залізного брухту, не можеш викресати іскру вогню. Не владен відвести від своєї Тоні удар (О. Гончар).

[й] го́лосу не відво́дити / не відвести́. Втрачати здатність говорити, розмовляти. Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (О. Стороженко).

[й] го́лосу не відво́дити / не відвести́. Втрачати здатність говорити, розмовляти. Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (О. Стороженко).

не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький).

не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький).

не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).

не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).