-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відвиха́тися, відвиха́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відвиха́ймося, відвиха́ймось
2 особа відвиха́йся, відвиха́йсь відвиха́йтеся, відвиха́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відвиха́тимуся, відвиха́тимусь відвиха́тимемося, відвиха́тимемось, відвиха́тимемся
2 особа відвиха́тимешся відвиха́тиметеся, відвиха́тиметесь
3 особа відвиха́тиметься відвиха́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відвиха́юся, відвиха́юсь відвиха́ємося, відвиха́ємось, відвиха́ємся
2 особа відвиха́єшся відвиха́єтеся, відвиха́єтесь
3 особа відвиха́ється відвиха́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відвиха́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відвиха́вся, відвиха́всь відвиха́лися, відвиха́лись
жін. р. відвиха́лася, відвиха́лась
сер. р. відвиха́лося, відвиха́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відвиха́вшись

Словник синонімів

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯрозм. рідко,ВІДВИХА́ТИСЯрозм. рідко. - Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́тирозм.відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і - гайда до школи (В. Речмедін).