-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відвильну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відвильні́мо, відвильні́м
2 особа відвильни́ відвильні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відвильну́ відвильнемо́, відвильне́м
2 особа відвильне́ш відвильнете́
3 особа відвильне́ відвильну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відвильну́в відвильну́ли
жін.р. відвильну́ла
сер.р. відвильну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відвильну́вши

Словник синонімів

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯрозм. рідко,ВІДВИХА́ТИСЯрозм. рідко. - Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́тирозм.відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і - гайда до школи (В. Речмедін).