-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відвика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відвика́ймо
2 особа відвика́й відвика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відвика́тиму відвика́тимемо, відвика́тимем
2 особа відвика́тимеш відвика́тимете
3 особа відвика́тиме відвика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відвика́ю відвика́ємо, відвика́єм
2 особа відвика́єш відвика́єте
3 особа відвика́є відвика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відвика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відвика́в відвика́ли
жін. р. відвика́ла
сер. р. відвика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відвика́вши

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).