відвертання 1 значення

-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відверта́ння  
родовий відверта́ння  
давальний відверта́нню  
знахідний відверта́ння  
орудний відверта́нням  
місцевий на/у відверта́нні, відверта́нню  
кличний відверта́ння*  

Словник антонімів

ВІДВЕРТАТИСЯ ПРИГОРТАТИСЯ
1. Повертати від когось обличчя, тіло вбік, в сторону, повертатися спиною, відхилятися. Притулятися до кого-н., прихилятися.
Відвертається ~  пригортається дитя, дочка, син, я, ти. Відвертатися від кого-н. ~  пригортатися до кого-н. (батька, дитини, дочки, дядька, жінки, коханого, коханої, матері, невістки, сина, тата, тітки, учителя, чоловіка). Відвертатися байдуже, назавжди, з огидою, повністю, з презирством, з переляком, різко ~  пригортатися близько, ближче, з великою теплотою, з довір’ям, ласкою, ніжно, прихильно, тепло, щиро, щільно.
2. У перен. знач.: Поривати з ким-н. стосунки. Ставати під чий-н. захист, прихилятися до кого-н.
Відвертатися від класу, від колективу, від людей, від учнів ~  прихилятися до кого-н., до класу, до колективу, до людей, до учнів.
І не знаю, де дінуся, Де я пригорнуся, І з ким буду розмовляти, Кого розважати... А пан глянув... одвернувся... Пізнав, препоганий,.. Пізнав батько свого сина (Т. Шевченко).    А я з милим посварюся, То почну розмову, То відвернусь, то пригорнусь І цілую знову (Народна пісня).
Відвертання (кого-н) ~пригортання (кого-н);одвертатися ~пригортатися, відхилятися ~прихилятися