-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відва́бити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відва́бмо
2 особа відва́б відва́бте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відва́блю відва́бимо, відва́бим
2 особа відва́биш відва́бите
3 особа відва́бить відва́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відва́бив відва́били
жін.р. відва́била
сер.р. відва́било
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відва́блений
Безособова форма
відва́блено
Дієприслівник
відва́бивши

Словник синонімів

ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось),ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. - Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).

Словник відмінків

Інфінітив відва́бити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відва́бмо
2 особа відва́б відва́бте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відва́блю відва́бимо, відва́бим
2 особа відва́биш відва́бите
3 особа відва́бить відва́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відва́бив відва́били
жін.р. відва́била
сер.р. відва́било
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відва́блений
Безособова форма
відва́блено
Дієприслівник
відва́бивши

Словник синонімів

ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось),ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. - Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).