-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відбі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбі́гаймо
2 особа відбі́гай відбі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбі́гаю відбі́гаємо, відбі́гаєм
2 особа відбі́гаєш відбі́гаєте
3 особа відбі́гає відбі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбі́гав відбі́гали
жін.р. відбі́гала
сер.р. відбі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбі́гавши

Словник фразеологізмів

ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький).

Словник відмінків

Інфінітив відбі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбі́гаймо
2 особа відбі́гай відбі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбі́гаю відбі́гаємо, відбі́гаєм
2 особа відбі́гаєш відбі́гаєте
3 особа відбі́гає відбі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбі́гав відбі́гали
жін.р. відбі́гала
сер.р. відбі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбі́гавши

Словник фразеологізмів

ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький).

-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відбі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбі́гаймо
2 особа відбі́гай відбі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбі́гаю відбі́гаємо, відбі́гаєм
2 особа відбі́гаєш відбі́гаєте
3 особа відбі́гає відбі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбі́гав відбі́гали
жін.р. відбі́гала
сер.р. відбі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбі́гавши

Словник фразеологізмів

ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький).

Словник відмінків

Інфінітив відбі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбі́гаймо
2 особа відбі́гай відбі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбі́гаю відбі́гаємо, відбі́гаєм
2 особа відбі́гаєш відбі́гаєте
3 особа відбі́гає відбі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбі́гав відбі́гали
жін.р. відбі́гала
сер.р. відбі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбі́гавши

Словник фразеологізмів

ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький).

Словник відмінків

Інфінітив відбіга́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбіга́ймо
2 особа відбіга́й відбіга́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбіга́тиму відбіга́тимемо, відбіга́тимем
2 особа відбіга́тимеш відбіга́тимете
3 особа відбіга́тиме відбіга́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відбіга́ю відбіга́ємо, відбіга́єм
2 особа відбіга́єш відбіга́єте
3 особа відбіга́є відбіга́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відбіга́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відбіга́в відбіга́ли
жін. р. відбіга́ла
сер. р. відбіга́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбіга́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (їдучи);ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись);ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). - Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від’ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, [загони] розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); - Ти хто такий? - запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від’їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він [метелик] крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); - Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів’я).
ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ[ЗОСТАВЛЯ́ТИ]рідко,ВІДБІГА́ТИкого, заст. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, ки́нути, оста́вити[зоста́вити], відбі́гти. На кілька років залишати Орисю з лютою мачухою ніяк не хотілось (А. Головко); Він згадав, що в майстерні залишив косу, але вже не повернувся за нею (М. Стельмах); Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н. Кобринська); - Ой матінко моя рідна! Нащо ж це ти нас покинула вже другий раз?.. Ой, вернися, не барися! не кидай же нас! - голосила бідна сирота (І. Нечуй-Левицький); Єремія пообідав похапцем, покликав тих слуг, котрих кидав у палаці, й доручив їм ключі (І. Нечуй-Левицький); Шрам по вечері сказав.., що завтра рано на зорі поїде в Батурин, а Петра оставляє (П. Куліш); Зоставив дома сім’ю велику - не знає, чим і живуть (О. Гончар); І сон мене відбіг, - і ніч уже десь відсунулась до світанку (П. Тичина).
ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ] (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ[ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ], РОЗТЯГА́ТИСЯ[РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ], ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ[ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ], ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИрозм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИрозм., ЗБІГА́ТИрозм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИрозм. (убік від чого-небудь.) - Док.: потягти́ся[потягну́тися], простягти́ся[простягну́тися], протягти́ся[протягну́тися], розтягти́ся[розтягну́тися], пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).

Словник відмінків

Інфінітив відбіга́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбіга́ймо
2 особа відбіга́й відбіга́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбіга́тиму відбіга́тимемо, відбіга́тимем
2 особа відбіга́тимеш відбіга́тимете
3 особа відбіга́тиме відбіга́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відбіга́ю відбіга́ємо, відбіга́єм
2 особа відбіга́єш відбіга́єте
3 особа відбіга́є відбіга́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відбіга́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відбіга́в відбіга́ли
жін. р. відбіга́ла
сер. р. відбіга́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбіга́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (їдучи);ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись);ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). - Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від’ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, [загони] розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); - Ти хто такий? - запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від’їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він [метелик] крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); - Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів’я).
ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ[ЗОСТАВЛЯ́ТИ]рідко,ВІДБІГА́ТИкого, заст. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, ки́нути, оста́вити[зоста́вити], відбі́гти. На кілька років залишати Орисю з лютою мачухою ніяк не хотілось (А. Головко); Він згадав, що в майстерні залишив косу, але вже не повернувся за нею (М. Стельмах); Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н. Кобринська); - Ой матінко моя рідна! Нащо ж це ти нас покинула вже другий раз?.. Ой, вернися, не барися! не кидай же нас! - голосила бідна сирота (І. Нечуй-Левицький); Єремія пообідав похапцем, покликав тих слуг, котрих кидав у палаці, й доручив їм ключі (І. Нечуй-Левицький); Шрам по вечері сказав.., що завтра рано на зорі поїде в Батурин, а Петра оставляє (П. Куліш); Зоставив дома сім’ю велику - не знає, чим і живуть (О. Гончар); І сон мене відбіг, - і ніч уже десь відсунулась до світанку (П. Тичина).
ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ] (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ[ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ], РОЗТЯГА́ТИСЯ[РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ], ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ[ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ], ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИрозм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИрозм., ЗБІГА́ТИрозм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИрозм. (убік від чого-небудь.) - Док.: потягти́ся[потягну́тися], простягти́ся[простягну́тися], протягти́ся[протягну́тися], розтягти́ся[розтягну́тися], пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).