відбрязкотіти 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відбрязкоті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбрязкоті́мо, відбрязкоті́м
2 особа відбрязкоти́ відбрязкоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбрязкочу́ відбрязкотимо́, відбрязкоти́м
2 особа відбрязкоти́ш відбрязкотите́
3 особа відбрязкоти́ть відбрязкотя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбрязкоті́в відбрязкоті́ли
жін.р. відбрязкоті́ла
сер.р. відбрязкоті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбрязкоті́вши