БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТрідше, СЯ́ЯННЯпідсил., СІЯ́ННЯпідсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСКрідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її [Наталі] очах (Т. Масенко); - Як у казці! - нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). - Пор. 1. ві́дблиск.

ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОКрідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬкнижн.;ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Відбиток творчого духу Шевченка і Франка, Лесі Українки й Коцюбинського лежить на всій українській літературі (з журналу); В емоційно забарвленій лексиці, крім елементів характеристики й оцінки, є елементи відбиття почуттів мовця (з посібника); Зміни, що відбулися в житті наших дітей, наклали свій відпечаток і на літературу (з посібника); Та проклята панщина.. поклала свою печатку й на Харитона (М. Коцюбинський); Майже сто літ життя не залишили в погляді чудесного діда печаті втоми, старості (Т. Масенко); Особливо могутній творчий відгомін знайшла мисль, поезія й особа Сковороди в безсмертній творчості П. Г. Тичини (В. Козаченко); Вона побачила в його очах.. полохливий відблиск чи то страху, чи болю (М. Стельмах).

ВІ́ДБЛИСК (сяяння відбитого світла на якій-небудь поверхні), ВІ́ДЛИСК, ВІ́ДСВІТ, ПОПА́Лрідко.Відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум’я весело танцюють під лавою (І. Вирган); На чорну.. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник); Гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич). - Пор. 1. блиск.

БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТрідше, СЯ́ЯННЯпідсил., СІЯ́ННЯпідсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСКрідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її [Наталі] очах (Т. Масенко); - Як у казці! - нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). - Пор. 1. ві́дблиск.

ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОКрідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬкнижн.;ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Відбиток творчого духу Шевченка і Франка, Лесі Українки й Коцюбинського лежить на всій українській літературі (з журналу); В емоційно забарвленій лексиці, крім елементів характеристики й оцінки, є елементи відбиття почуттів мовця (з посібника); Зміни, що відбулися в житті наших дітей, наклали свій відпечаток і на літературу (з посібника); Та проклята панщина.. поклала свою печатку й на Харитона (М. Коцюбинський); Майже сто літ життя не залишили в погляді чудесного діда печаті втоми, старості (Т. Масенко); Особливо могутній творчий відгомін знайшла мисль, поезія й особа Сковороди в безсмертній творчості П. Г. Тичини (В. Козаченко); Вона побачила в його очах.. полохливий відблиск чи то страху, чи болю (М. Стельмах).

ВІ́ДБЛИСК (сяяння відбитого світла на якій-небудь поверхні), ВІ́ДЛИСК, ВІ́ДСВІТ, ПОПА́Лрідко.Відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум’я весело танцюють під лавою (І. Вирган); На чорну.. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник); Гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич). - Пор. 1. блиск.