відбитися 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відби́тися, відби́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відби́ймося, відби́ймось
2 особа відби́йся відби́йтеся, відби́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відіб’ю́ся, відіб’ю́сь відіб’ємо́ся, відіб’ємо́сь, відіб’є́мся
2 особа відіб’є́шся відіб’єте́ся, відіб’єте́сь
3 особа відіб’є́ться відіб’ю́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відби́вся, відби́всь відби́лися, відби́лись
жін.р. відби́лася, відби́лась
сер.р. відби́лося, відби́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відби́вшись

Словник синонімів

ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших),ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯрідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯрідше,ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, НАКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИСЯ, ВИРІЗА́ТИСЯ, ВИРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ, ОБРИСО́ВУВАТИСЯрідше (про контури, обриси чого-небудь);ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДТІНЯ́ТИСЯ, ВІДТІ́НЮВАТИСЯ (на тлі чого-небудь); ВИСВІ́ЧУВАТИ, СВІТЛІ́ТИ (про світле), ТЕМНІ́ТИ (про темне), БІЛІ́ТИ (про біле), ГОЛУБІ́ТИ (про голубе), ЗЕЛЕНІ́ТИ (про зелене), РЯСНІ́ТИ (виділятися своєю ряснотою), СИНІ́ТИ (про синє), СІРІ́ТИ (про сіре), ЯСНІ́ТИ (виділятися світлим яскравим кольором). - Док.: ви́ділитися, ви́різнитися, відокре́митися, ви́значитися, ви́окремитися, ви́малюватися, окре́слитися, накре́слитися, ви́різьбитися, ви́різатися, прорі́затися, обрисува́тися, відби́тися, відтіни́тися. Ця дівчина різко виділялася серед інших учнів (О. Копиленко); З-поміж дівчат.. Оленка вирізнялася своїм сильним голосом (К. Гордієнко); Пострілів не було, було єдине гоготання землі й неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (О. Гончар); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Якович - чистенько зодягнене, випещене.. хлоп’я (С. Васильченко); Він [Франко].. пише повісті, драми, оповідання,.. взагалі визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (М. Коцюбинський); Обидві [кобзи] були виготовлені з великих окоренків добре висохлої груші, відзначалися високою мелодійністю (І. Шаповал); Шлях [у степу] ледве позначався по прибитій витолоченій тирсі (Ю. Смолич); Жовтий прямокутник [вікна] витинається з ночі (Ю. Яновський); Навіть серед великих своїх сучасників Лев Толстой виокремлювався могутньою силою впливу на духовне життя людства (з газети); Зійшов місяць... Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Д. Ткач); Хтось стояв біля вікна: струнка постать у блакитному чітко викреслювалася на рожевому тлі (П. Кочура); На заході синіми вершинами окреслювалися Карпати (І. Цюпа); Вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб); Чітко вирізьблюється на тлі неба вершечок високої сосни (В. Козаченко); Ії [дівчини] огрядна постать гарно вирізується в світлі молодого місяця (Леся Українка); На ньому [небі] ледве прорізувалися зірки (І. Ле); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (О. Гончар); Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустина на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський); Біле тіло її ще виразніше відтінялося чорним крепом (Григорій Тютюнник); Морозний ранок ледве зазорів. Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич); З височини двох поверхів мерехтять калюжі й темніє канава на чорній, мокрій землі (Ю. Яновський); Над свіжою могилою діда Сафата.. зеленіла молода смеречина. Поруч.. голубів хрещатий барвінок, жовтів безсмертник (Ф.Малицький); В садах рясніють пізні яблука і груші (В. Кучер); Там, по той бік [на оболоні].. синіли невеличкі ліски (Панас Мирний); Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Далеко на узліссі ясніло два білих намети, над ними біліли бунчуки (Н. Рибак). - Пор. жовті́тися, 1. рябі́ти, 2. червоні́ти.
ВИЯВЛЯ́ТИСЯ (про почуття, думки, наміри тощо - ставати явним, помітним за зовнішніми ознаками), ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, ВИРАЖА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ПОМІЧА́ТИСЯ, СПОСТЕРІГА́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ЧИТА́ТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДЧУВА́ТИСЯ, ПОЧУВА́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ[ПРОМІНИ́ТИСЯ] (про радість, любов і т.ін. - у погляді, усмішці); ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯрідко (про здібності, талант і т. ін.). - Док.: ви́явитися, прояви́тися, ви́разитися, показа́тися, проби́тися, прогля́нути, проступи́ти, проки́нутися, просну́тися, прозирну́ти, позначи́тися, розкри́тися, відби́тися, відчу́тися, почу́тися, прорі́затися. На її виду виявлялась клопотливість та задуманість (І. Нечуй-Левицький); Давно вже тліло в душах незадоволення Марусяком, лиш не було моменту тому проявитися (Г. Хоткевич); Який глибокий жаль, сердечний докір і заразом яка радісна надія виражалися в його очах! (І. Франко); Молоді ще [Миколай з Параскою], але якась певність рухів і світогляду.. показується в них (Г. Хоткевич); Їй самій стає неприємно, що в голосі пробиваються нотки роздратування (О. Гончар); Його очі перелякано розширились, і з них проглянули сум і безнадія (Ю. Збанацький); В руках жінки, в погляді, у всій її позі проступала непідроблена сором’язливість (Ю. Бедзик); Доброта так і просвічує в його одкритому лиці (М. Коцюбинський); Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Леся Українка); - В усій Вашій істоті прозирає щирість (Ф. Бурлака); В голосі його справді звучала радість, хоч на незворушному обличчі то не позначилось (Є. Гуцало); І ще помічалася за ним риса: в тилу він був похмурим і неговірким (Григорій Тютюнник); Незважаючи на те, що заліза в ґрунті багато, в рослинах інколи спостерігається його недостача (з журналу); Старий гідротехнік мав вдачу, яка розкривалася не з першого слова (М. Чабанівський); Спокій тривалого кохання.. читався в рисах її високого чола (Л. Первомайський); На його обличчі.. відбивалася найрізноманітніша гама почуттів (О. Донченко); В голосі Ярослави відчувалося куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Л. Дмитерко); В погляді [Оксани] сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); Ленінградці люблять своє чудове місто.. Любов та промениться з їхніх очей, з їхніх постатей (Остап Вишня); У дев’ятому.. класі в Максима почали прорізуватися й певні громадські, організаторські та навіть ораторські нахили (В. Козаченко).
ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів);ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). - Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Відбилось вушко від горнятка; Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало (І. Нечуй-Левицький); Сунуть і сунуть по бурунливих чорториях крижані брили, відламуючись від рідних місць (О. Гончар); З тріскотом відколовся лід від гори (П. Автомонов).
ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Командири зупиняли по дорогах бійців, що відбилися від своїх частин (Григорій Тютюнник); З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (І. Микитенко); Грицько з серця плюнув.., і геть відійшов від громади (Панас Мирний); І від своїх віддалився, більшу половину проплив, і протилежний берег мовби не ближчає (О. Гончар); Вже гурт, від якого вони відкололися, гомонів далеченько (В. Речмедін).
ВІДБИВА́ТИСЯна чому, у чому (про слід - залишатися на чомусь; рідше - залишати свій слід),ВІДТИ́СКУВАТИСЯ, ВІДКАРБО́ВУВАТИСЯ, ВІДПЕЧА́ТУВАТИСЯрідше. - Док.: відби́тися, відти́снутися, відкарбува́тися, відпеча́татися. На стежці.. чийсь важкий відбився слід (Н. Забіла); Сліди відтиснулись на снігу; На цілині відкарбовувалися відбитки тракторних гусениць (А. Хорунжий); На білих сукнях Лени й булочниці відпечатались чорні руки сажотруса і шофера (І. Кочерга).
ВІДБИВА́ТИСЯв чому (знаходити своє вираження), ВІДОБРАЖА́ТИСЯ, ВІДОБРА́ЖУВАТИСЯ. - Док.: відби́тися, відобрази́тися. В його картині чарівній Відбився край в усій красі своїй (М. Бажан); Настрій Міцкевича найповніше відобразився в драматичній поемі, яку автор назвав: "Дзяди..." (М. Рильський).
ВІДДЗЕРКА́ЛЮВАТИСЯ (давати зображення на гладкій поверхні чого-небудь), ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ, ВІДОБРАЖА́ТИСЯв чому,ВІДОБРА́ЖУВАТИСЯв чому,ВІДКИДА́ТИСЯрозм. - Док.: віддзерка́литися, відби́тися, відобрази́тися, відки́нутися. Чітко віддзеркалюються в ясних водах затону округлі шатра білих акацій (О. Гончар); Гірлянди мостових ліхтарів вигнутим ланцюгом відбивались на чорній поверхні ріки (Л. Дмитерко); В калюжах відсвічувалося західне небо (П. Тичина); Частенько зазирала [мельникова дочка] у воду, де відкидалося її личенько смугляве (Марко Вовчок).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).
ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (мати певний вплив на кого-, що-небудь),ДІ́ЯТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯна кому-чому,ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ. - Док.: впли́нути[упли́нути], поді́яти, позначи́тися, відгукну́тися, відби́тися. Ніколи не думав.. що праця може впливати на людину так цілюще (О. Гончар); Приємно діє свіжість ночі та молодий пухнастий сніг і на старих (І. Гончаренко); Стала [Варвара] похитувати ванночку, щоб розчин швидше подіяв на світлочутливий папір (Л. Первомайський); Засуха позначилася на врожайності; Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися не в одному тільки чиновному стані... одгукнулися й у сім’ї (Панас Мирний). - Пор. вплив.

Словник фразеологізмів

відби́тися / відбива́тися від до́му (від сім’ї́). Перестати бувати вдома або втратити інтерес до домашніх, сімейних справ. Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб’юся, і до чину дослужуся (І. Нечуй-Левицький); — За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім’ї (М. Стельмах).

відби́тися / відбива́тися від рук кого, чиїх і без додатка. Перестати коритися кому-небудь, слухати когось. [Тиміш:] Чортяка б вас обох вхопила з вашою грамотою! .. Одбились обоє від рук, хоч візьми та обом поскручуй голови!.. (М. Кропивницький); А закінчилося це тим, що хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (С. Чорнобривець); — Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися. Дивися за ним, — строго сказав Громов (В. Кучер); Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович... Мало, що сам од рук відбивається, ще й Кужеля за собою тягне (С. Добровольський).

відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх [стрільців], але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан); У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович); [Штефан:] Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе... (Я. Галан).

відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх [стрільців], але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан); У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович); [Штефан:] Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе... (Я. Галан).

відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми й нога́ми від кого. Рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь. Відбиватися руками й ногами від участі в розробці неперспективного проекту (З усн. мови); — У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Ю. Збанацький). відма́хуватися рука́ми. Він почав питать в наймичок, в прикажчиків, але ті одмахувались руками і казали, що ті книжки їм зовсім ні для чого не потрібні (І. Нечуй-Левицький).