-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відбала́катися, відбала́катись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбала́каймося, відбала́каймось
2 особа відбала́кайся, відбала́кайсь відбала́кайтеся, відбала́кайтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбала́каюся, відбала́каюсь відбала́каємося, відбала́каємось, відбала́каємся
2 особа відбала́каєшся відбала́каєтеся, відбала́каєтесь
3 особа відбала́кається відбала́каються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відбала́кався, відбала́кавсь відбала́калися, відбала́кались
жін.р. відбала́калася, відбала́калась
сер.р. відбала́калося, відбала́калось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбала́кавшись

Словник синонімів

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯчим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯрозм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯрозм. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Одмовлялась Варка недугою (Марко Вовчок); Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. Одмоглася тим, що болить голова (Б. Грінченко); Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький).