-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив вівчарюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вівчарю́ймо
2 особа вівчарю́й вівчарю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вівчарюва́тиму вівчарюва́тимемо, вівчарюва́тимем
2 особа вівчарюва́тимеш вівчарюва́тимете
3 особа вівчарюва́тиме вівчарюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вівчарю́ю вівчарю́ємо, вівчарю́єм
2 особа вівчарю́єш вівчарю́єте
3 особа вівчарю́є вівчарю́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вівчарю́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вівчарюва́в вівчарюва́ли
жін. р. вівчарюва́ла
сер. р. вівчарюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вівчарюва́вши

Словник синонімів

ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИрідше (при вівцях). - Ми разом пастушили в полонині (М. Коцюбинський); Змалку пастухував [Сухомлинський], ходив за чужою чередою (І. Цюпа); - Я в Березняках громадським чередником служив.. Жонатим ще п’ять літ чередникував (І. Волошин); Він і всі товариші зареклися вівчарити тут (А. Крушельницький); Багато пригод сам пережив замолоду ..та й потім, коли вівчарював (В. Гжицький); [Старшина:] Він десять літ уже в Криму чабанує (І. Карпенко-Карий).

Словник відмінків

Інфінітив вівчарюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вівчарю́ймо
2 особа вівчарю́й вівчарю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вівчарюва́тиму вівчарюва́тимемо, вівчарюва́тимем
2 особа вівчарюва́тимеш вівчарюва́тимете
3 особа вівчарюва́тиме вівчарюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вівчарю́ю вівчарю́ємо, вівчарю́єм
2 особа вівчарю́єш вівчарю́єте
3 особа вівчарю́є вівчарю́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вівчарю́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вівчарюва́в вівчарюва́ли
жін. р. вівчарюва́ла
сер. р. вівчарюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вівчарюва́вши

Словник синонімів

ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИрідше (при вівцях). - Ми разом пастушили в полонині (М. Коцюбинський); Змалку пастухував [Сухомлинський], ходив за чужою чередою (І. Цюпа); - Я в Березняках громадським чередником служив.. Жонатим ще п’ять літ чередникував (І. Волошин); Він і всі товариші зареклися вівчарити тут (А. Крушельницький); Багато пригод сам пережив замолоду ..та й потім, коли вівчарював (В. Гжицький); [Старшина:] Він десять літ уже в Криму чабанує (І. Карпенко-Карий).