-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив вівча́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вівча́рмо
2 особа вівча́р вівча́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вівча́ритиму вівча́ритимемо, вівча́ритимем
2 особа вівча́ритимеш вівча́ритимете
3 особа вівча́ритиме вівча́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вівча́рю вівча́римо, вівча́рим
2 особа вівча́риш вівча́рите
3 особа вівча́рить вівча́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вівча́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вівча́рив вівча́рили
жін. р. вівча́рила
сер. р. вівча́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вівча́ривши

Словник синонімів

ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИрідше (при вівцях). - Ми разом пастушили в полонині (М. Коцюбинський); Змалку пастухував [Сухомлинський], ходив за чужою чередою (І. Цюпа); - Я в Березняках громадським чередником служив.. Жонатим ще п’ять літ чередникував (І. Волошин); Він і всі товариші зареклися вівчарити тут (А. Крушельницький); Багато пригод сам пережив замолоду ..та й потім, коли вівчарював (В. Гжицький); [Старшина:] Він десять літ уже в Криму чабанує (І. Карпенко-Карий).