МИ́ТИкого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИдіал.;ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИрозм.,ВИШАРО́ВУВАТИрозм. (енергійно тручи, чистячи тощо); ВІДШАРО́ВУВАТИрозм. (від чогось, енергійно тручи, чистячи тощо); ОБМИВА́ТИ[ОМИВА́ТИ], ОБПОЛІ́СКУВАТИрозм. (кругом, з усіх боків); ВІДПОЛІ́СКУВАТИ (злегка не дуже забруднені речі, посуд); УМИВА́ТИ[ВМИВА́ТИ] (перев. обличчя, руки тощо); ПРОМИВА́ТИ (посуд, рани, очі тощо). - Док.: поми́ти, ви́мити, поба́нити, ви́банити, пополоска́ти, зми́ти, відми́ти, пошарува́ти, ви́шарувати, відшарува́ти, обми́ти[оми́ти], обполоска́ти, відполоска́ти, уми́ти[вми́ти], проми́ти. По обіді Мотря почала мити горшки та миски (І. Нечуй-Левицький); Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою, щоб пішла дитина між люди чиста й охайна (Ю. Яновський); Марія і Софійка.. полоскали запорошені в дорозі бідони для молока (І. Муратов); Куди тобі до дівчини в артілі, Що гній з корів змиває і шкребе (Д. Павличко); Полоскала, викручувала [Оленка] сорочку, відмивала комір, рукави (К. Гордієнко); Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (І. Нечуй-Левицький); Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Яновська); Двічі на день підстилку солом’яну міняв [Митько] у хліві і, наче дитину, обмивав теля теплою водою з милом (О. Донченко); Буря ревіла, а грубий дощ шумів, обполіскуючи стіни монастиря (І. Франко); Падав і вставав на ноги збиті, Від пилюки умивав лице, Критики, бувало, й знамениті І про мене тискали слівце (А. Малишко); Яринка промивала колби і скляні трубочки (В. Собко); Щось ріже Чохову очі, він набирає повну пригорщу води і промиває їх (Григорій Тютюнник).