вкалічіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(скалічіти) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | вкалічі́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вкалічі́ймо | |
| 2 особа | вкалічі́й | вкалічі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вкалічі́ю | вкалічі́ємо, вкалічі́єм |
| 2 особа | вкалічі́єш | вкалічі́єте |
| 3 особа | вкалічі́є | вкалічі́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | вкалічі́в | вкалічі́ли |
| жін.р. | вкалічі́ла | |
| сер.р. | вкалічі́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вкалічі́вши | ||