-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | виу́чувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | виу́чуймо |
| 2 особа | виу́чуй | виу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виу́чуватиму | виу́чуватимемо, виу́чуватимем |
| 2 особа | виу́чуватимеш | виу́чуватимете |
| 3 особа | виу́чуватиме | виу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виу́чую | виу́чуємо, виу́чуєм |
| 2 особа | виу́чуєш | виу́чуєте |
| 3 особа | виу́чує | виу́чують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| виу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | виу́чував | виу́чували |
| жін. р. | виу́чувала |
| сер. р. | виу́чувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| виу́чуваний |
| Безособова форма |
| виу́чувано |
| Дієприслівник |
| виу́чувавши |
Словник синонімів
ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам’ятати), ВЧИ́ТИ [УЧИ́ТИ], ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). - Док.: ви́вчити, завчи́ти, заучи́ти, ви́учити, розучи́ти, ви́зубрити, ви́зудити. Шевченкового "Кобзаря" [І. Франко] вивчив напам’ять (М. Коцюбинський); Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю. Смолич); Знаю тебе [бурсу] здавна, Як.. Непота учила, Бургія зубрила, На Різдво з вертепом до панів ходила (Я. Щоголів); Юра взявся завчати напам’ять Пушкіна (Ю. Смолич); Вірші українських поетів, і передусім, звичайно, Павла Тичини, я читав у ті дні запоєм, легко заучував їх напам’ять (з науково-популярної літератури); Народ виучував рядки "Кобзаря" напам’ять, сприймав їх як свою народну пісню (Є. Кирилюк); Перше, що я зробив, - визубрив напам’ять імена, по батькові та прізвища всіх акторів (К. Станіславський); Кілька годин сиділи учні в задушливому.. повітрі, визуджуючи цілі сторінки Святого письма (З. Тулуб). - Пор. засво́їти.
Словник відмінків
| Інфінітив | виу́чувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | виу́чуймо |
| 2 особа | виу́чуй | виу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виу́чуватиму | виу́чуватимемо, виу́чуватимем |
| 2 особа | виу́чуватимеш | виу́чуватимете |
| 3 особа | виу́чуватиме | виу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виу́чую | виу́чуємо, виу́чуєм |
| 2 особа | виу́чуєш | виу́чуєте |
| 3 особа | виу́чує | виу́чують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| виу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | виу́чував | виу́чували |
| жін. р. | виу́чувала |
| сер. р. | виу́чувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| виу́чуваний |
| Безособова форма |
| виу́чувано |
| Дієприслівник |
| виу́чувавши |
Словник синонімів
ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам’ятати), ВЧИ́ТИ [УЧИ́ТИ], ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). - Док.: ви́вчити, завчи́ти, заучи́ти, ви́учити, розучи́ти, ви́зубрити, ви́зудити. Шевченкового "Кобзаря" [І. Франко] вивчив напам’ять (М. Коцюбинський); Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю. Смолич); Знаю тебе [бурсу] здавна, Як.. Непота учила, Бургія зубрила, На Різдво з вертепом до панів ходила (Я. Щоголів); Юра взявся завчати напам’ять Пушкіна (Ю. Смолич); Вірші українських поетів, і передусім, звичайно, Павла Тичини, я читав у ті дні запоєм, легко заучував їх напам’ять (з науково-популярної літератури); Народ виучував рядки "Кобзаря" напам’ять, сприймав їх як свою народну пісню (Є. Кирилюк); Перше, що я зробив, - визубрив напам’ять імена, по батькові та прізвища всіх акторів (К. Станіславський); Кілька годин сиділи учні в задушливому.. повітрі, визуджуючи цілі сторінки Святого письма (З. Тулуб). - Пор. засво́їти.