ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Але ж він [твір], певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об’явитись (Леся Українка); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде).

2. Залишатися без підтримки, не зустрічати відповіді, співчуття. За літо в боях корпуси його [Врангеля] було знекровлено.. І зараз оця задніпровська операція, що вона йому принесе? З останніх сил простягає руку на Захід, чи зустріне вона там дружній потиск, чи так і повисне в повітрі? (О. Гончар).

3. Залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, нездійсненим. — Хто повинен заохочувати проектувальників? Проектний інститут? У нього немає коштів на цю статтю витрат. Замовник? Він не має законних підстав. От і висять ці питання в повітрі роками (В. Попов); Наказ жорстокий, але справедливий.— Що ж він тепер робитиме? — повисло в повітрі питання Пишної (Ю. Збанацький); Найкращі плани і замисли можуть повиснути в повітрі, якщо слаба робота з людьми, з кадрами (З газети).

ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким—чим. Загрожувати кому-, чому-небудь; постійно турбувати когось. Небезпека бути викритим через отой вірш “дамокловим мечем” висіла над ним (А. Головко); Оце — приймуть чи не приймуть? — дамокловим мечем висіло над ним, і він докладав немало зусиль, щоб зосередитись і щось читати (В. Канівець).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Але ж він [твір], певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об’явитись (Леся Українка); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде).

2. Залишатися без підтримки, не зустрічати відповіді, співчуття. За літо в боях корпуси його [Врангеля] було знекровлено.. І зараз оця задніпровська операція, що вона йому принесе? З останніх сил простягає руку на Захід, чи зустріне вона там дружній потиск, чи так і повисне в повітрі? (О. Гончар).

3. Залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, нездійсненим. — Хто повинен заохочувати проектувальників? Проектний інститут? У нього немає коштів на цю статтю витрат. Замовник? Він не має законних підстав. От і висять ці питання в повітрі роками (В. Попов); Наказ жорстокий, але справедливий.— Що ж він тепер робитиме? — повисло в повітрі питання Пишної (Ю. Збанацький); Найкращі плани і замисли можуть повиснути в повітрі, якщо слаба робота з людьми, з кадрами (З газети).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. [Воронін:] Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада); // Бути непевним, невизначеним для когось щодо досягнення, здійснення. Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко); Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко).

2. Бути в небезпеці, під загрозою. — Скільки людей він врятував, життя яких висіло на волосинці! (В. Кучер); Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко); На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер); Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський). висі́ти на ни́точці. Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський).

3. Постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.). — Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде); Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний); // від чого. Бути дуже близьким до чогось фатального, небезпечного. Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. [Воронін:] Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада); // Бути непевним, невизначеним для когось щодо досягнення, здійснення. Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко); Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко).

2. Бути в небезпеці, під загрозою. — Скільки людей він врятував, життя яких висіло на волосинці! (В. Кучер); Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко); На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер); Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський). висі́ти на ни́точці. Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський).

3. Постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.). — Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде); Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний); // від чого. Бути дуже близьким до чогось фатального, небезпечного. Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. [Воронін:] Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада); // Бути непевним, невизначеним для когось щодо досягнення, здійснення. Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко); Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко).

2. Бути в небезпеці, під загрозою. — Скільки людей він врятував, життя яких висіло на волосинці! (В. Кучер); Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко); На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер); Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський). висі́ти на ни́точці. Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський).

3. Постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.). — Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде); Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний); // від чого. Бути дуже близьким до чогось фатального, небезпечного. Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський).

ви́сі́ти на язиці́ (на язику́, на кі́нчику язика́) у кого, чиїм і без додатка. Хто-небудь дуже хоче сказати або спитати щось, але з певних причин утримується. Те, що він уважав за свою виключну таємницю, відоме було цій старій, висіло на її балакучім язиці! (І. Франко); Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко); Слова мимоволі, самі просто на язику висіли (П. Козланюк); Ті слова висіли на кінчику язика, і разом з тим я їх не знаходив (Ю. Збанацький).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. [Воронін:] Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада); // Бути непевним, невизначеним для когось щодо досягнення, здійснення. Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко); Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко).

2. Бути в небезпеці, під загрозою. — Скільки людей він врятував, життя яких висіло на волосинці! (В. Кучер); Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко); На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер); Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський). висі́ти на ни́точці. Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський).

3. Постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.). — Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде); Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний); // від чого. Бути дуже близьким до чогось фатального, небезпечного. Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський).

ви́сі́ти на но́сі. Бути дуже близьким щодо часу здійснення. Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі (А. Свидницький).

ви́сі́ти на телефо́ні. Постійно або подовгу телефонувати; займати телефон. Петлюра висів на телефоні в палаці цукрового магната Терещенка (Ю. Смолич); Грицай висів на телефоні, але з міста ніхто не відповідав. Зв’язок перервано (В. Конвісар).

ви́сі́ти на ши́ї у кого. Обтяжувати кого-небудь, завдаючи великого клопоту; бути тягарем для кого-небудь. Злостився князь на Ірину. Висіла тепер у нього на шиї (П. Загребельний); — Чуєш, Михайле, ніщо не повинно гнути її чи висіти в неї на шиї (М. Стельмах).

ви́сі́ти на язиці́ (на язику́, на кі́нчику язика́) у кого, чиїм і без додатка. Хто-небудь дуже хоче сказати або спитати щось, але з певних причин утримується. Те, що він уважав за свою виключну таємницю, відоме було цій старій, висіло на її балакучім язиці! (І. Франко); Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко); Слова мимоволі, самі просто на язику висіли (П. Козланюк); Ті слова висіли на кінчику язика, і разом з тим я їх не знаходив (Ю. Збанацький).

ви́сі́ти на язиці́ (на язику́, на кі́нчику язика́) у кого, чиїм і без додатка. Хто-небудь дуже хоче сказати або спитати щось, але з певних причин утримується. Те, що він уважав за свою виключну таємницю, відоме було цій старій, висіло на її балакучім язиці! (І. Франко); Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко); Слова мимоволі, самі просто на язику висіли (П. Козланюк); Ті слова висіли на кінчику язика, і разом з тим я їх не знаходив (Ю. Збанацький).