виво́дити / ви́вести з ла́ду́. 1. що. Робити що-небудь непридатним для користування, роботи тощо; псувати, ламати, нівечити. Пісок виводив з ладу найціннішу, найдефіцитнішу апаратуру (О. Дмитренко); Їх багато — небезпечних захворювань, що виводять з ладу серце людини (З журналу); Його влучний кулемет, нарешті, вивів із ладу один мотор (Ю. Яновський). ви́ведений з ла́ду́. Микола .. різко повернувся до Первоцвіта: — Так у вас виходить, тепер усі машини виведені з ладу? (М. Ю. Тарновський). ви́ведено з ла́ду́. Все обладнання було вивезено на схід, дещо висаджено в повітря й виведено з ладу (Ю. Яновський).
2. кого. Позбавляти кого-небудь можливості нормально діяти, працювати; робити неспроможним виконувати щось. Раптовий рецидив рани несподівано вивів з ладу полковника (Іван Ле і О. Левада); — Треба вивести з ладу людину, яка так самовпевнено зараз керує заводом (В. Собко). ви́бити з ла́ду́. Падіння угорської столиці неминуче вибило б з ладу останнього найзапеклішого сателіта Німеччини (О. Гончар).