-1-
дієслово недоконаного виду
(заглиблюватися)

Словник відмінків

Інфінітив вбива́тися, вбива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вбива́ймося, вбива́ймось
2 особа вбива́йся, вбива́йсь вбива́йтеся, вбива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вбива́тимуся, вбива́тимусь вбива́тимемося, вбива́тимемось, вбива́тимемся
2 особа вбива́тимешся вбива́тиметеся, вбива́тиметесь
3 особа вбива́тиметься вбива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вбива́юся, вбива́юсь вбива́ємося, вбива́ємось, вбива́ємся
2 особа вбива́єшся вбива́єтеся, вбива́єтесь
3 особа вбива́ється вбива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вбива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вбива́вся, вбива́всь вбива́лися, вбива́лись
жін. р. вбива́лася, вбива́лась
сер. р. вбива́лося, вбива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вбива́вшись

Словник фразеологізмів

вбива́тися / вби́тися в колодочки́ (в пі́р’я). 1. Виростати, ставати дорослим, повнолітнім. З тобою єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко); [Коваль:] Шкода хлопчини! Молоде, може, ще й у колодочки не вбилось (М. Кропивницький); — А вона, секретарка, до війни працювала тут, у райкомі? — От це вже знаю, що ні. Молода! Тільки в пір’я вбилася (П. Дорошко); // Набиратися досвіду або мужніти. [Храпко:] З його [Печариці] вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає... (Панас Мирний); Галя Чубчик та Микита Чинбас у мартенівському цеху ще не встигли вбитися у колодочки, нічого помітного не зробили, хіба що порвали дві-три пари рукавиць та спецівок (М. Рудь); Грицько переконався, що за час війни не лише він убився, як то кажуть, у колодочки, а й Параска не марнувала часу, змінилася до невпізнання (Ю. Яновський). вбра́тися у пі́р’я. — Буде .. той, ким зараз опікується граф Теплов.— Тобто Кирило Розум? — роздумував Ґалаґан.— Помиляєшся, брате, і дуже збочуєш: Кирил ще молодий, у пір’я не вбрався (М. Лазорський).

2. Поліпшувати своє матеріальне становище; ставати заможним, багатіти. — Треба й тобі в колодочки вбиватися. Грошенят підібрать. Картини свої ти продавать не вмієш, за копійки оддаєш (О. Ільченко); Ось нехай люди трохи увіб’ються в колодочки (Ю. Яновський). вби́тися у палки́.  — А вам, куме, не гріх і більше оддати. Нащо вам, справді, ви вже старі, нехай голота у палки вб’ється (Панас Мирний). вби́тися в пе́ра. Тільки чоловік зіб’ється, стягнеться на ту конячку горюшну, а вже її й нема, й нема. Не можна бідолашному в пера вбитися. Он уже в скількох забрано коні (Б. Грінченко).

вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький); Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський).

вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Муратов); [Івась:] Дайте йому [візничому] швидше пшениці Та свіженької водиці, Щоб як слід підгодувався, Щоб одужав, в силу вбрався (М. Кропивницький); // Виростати, міцніти. Яблуньки вбиваються у силу, Бруняться у місячній імлі (І. Вирган); // Розвиватися, ставати перспективним. Одружившись, він перебрався до Києва й завів майстерню. А в Києві цехи саме тільки вбивалися в силу і потрапити новакові в майстри було дуже легко (З. Тулуб).

2. Ставати заможним; багатіти. Трохи та потроху обжився він, почав підніматись на ноги, у силу вбиратись (Панас Мирний); — Денис і так уже вбився у силу велику, а скоро купить пересельську землю, то запанує тоді він із своїм товариством нечестивим (Б. Грінченко); // Ставати впливовим. Хазяїн із тих розбитних гуляйпільських хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом і які перед війною вже настільки вбилися в силу, що не дозволили навіть залізничну станцію будувати в самому Гуляй-Полі (О. Гончар).

вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький); Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський).

-2-
дієслово недоконаного виду
(гинути)

Словник відмінків

Інфінітив вбива́тися, вбива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вбива́ймося, вбива́ймось
2 особа вбива́йся, вбива́йсь вбива́йтеся, вбива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вбива́тимуся, вбива́тимусь вбива́тимемося, вбива́тимемось, вбива́тимемся
2 особа вбива́тимешся вбива́тиметеся, вбива́тиметесь
3 особа вбива́тиметься вбива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вбива́юся, вбива́юсь вбива́ємося, вбива́ємось, вбива́ємся
2 особа вбива́єшся вбива́єтеся, вбива́єтесь
3 особа вбива́ється вбива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вбива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вбива́вся, вбива́всь вбива́лися, вбива́лись
жін. р. вбива́лася, вбива́лась
сер. р. вбива́лося, вбива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вбива́вшись

Словник фразеологізмів

вбива́тися / вби́тися в колодочки́ (в пі́р’я). 1. Виростати, ставати дорослим, повнолітнім. З тобою єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко); [Коваль:] Шкода хлопчини! Молоде, може, ще й у колодочки не вбилось (М. Кропивницький); — А вона, секретарка, до війни працювала тут, у райкомі? — От це вже знаю, що ні. Молода! Тільки в пір’я вбилася (П. Дорошко); // Набиратися досвіду або мужніти. [Храпко:] З його [Печариці] вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає... (Панас Мирний); Галя Чубчик та Микита Чинбас у мартенівському цеху ще не встигли вбитися у колодочки, нічого помітного не зробили, хіба що порвали дві-три пари рукавиць та спецівок (М. Рудь); Грицько переконався, що за час війни не лише він убився, як то кажуть, у колодочки, а й Параска не марнувала часу, змінилася до невпізнання (Ю. Яновський). вбра́тися у пі́р’я. — Буде .. той, ким зараз опікується граф Теплов.— Тобто Кирило Розум? — роздумував Ґалаґан.— Помиляєшся, брате, і дуже збочуєш: Кирил ще молодий, у пір’я не вбрався (М. Лазорський).

2. Поліпшувати своє матеріальне становище; ставати заможним, багатіти. — Треба й тобі в колодочки вбиватися. Грошенят підібрать. Картини свої ти продавать не вмієш, за копійки оддаєш (О. Ільченко); Ось нехай люди трохи увіб’ються в колодочки (Ю. Яновський). вби́тися у палки́.  — А вам, куме, не гріх і більше оддати. Нащо вам, справді, ви вже старі, нехай голота у палки вб’ється (Панас Мирний). вби́тися в пе́ра. Тільки чоловік зіб’ється, стягнеться на ту конячку горюшну, а вже її й нема, й нема. Не можна бідолашному в пера вбитися. Он уже в скількох забрано коні (Б. Грінченко).

вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький); Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський).

вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Муратов); [Івась:] Дайте йому [візничому] швидше пшениці Та свіженької водиці, Щоб як слід підгодувався, Щоб одужав, в силу вбрався (М. Кропивницький); // Виростати, міцніти. Яблуньки вбиваються у силу, Бруняться у місячній імлі (І. Вирган); // Розвиватися, ставати перспективним. Одружившись, він перебрався до Києва й завів майстерню. А в Києві цехи саме тільки вбивалися в силу і потрапити новакові в майстри було дуже легко (З. Тулуб).

2. Ставати заможним; багатіти. Трохи та потроху обжився він, почав підніматись на ноги, у силу вбиратись (Панас Мирний); — Денис і так уже вбився у силу велику, а скоро купить пересельську землю, то запанує тоді він із своїм товариством нечестивим (Б. Грінченко); // Ставати впливовим. Хазяїн із тих розбитних гуляйпільських хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом і які перед війною вже настільки вбилися в силу, що не дозволили навіть залізничну станцію будувати в самому Гуляй-Полі (О. Гончар).

вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький); Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський).

Словник відмінків

Інфінітив вбива́тися, вбива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вбива́ймося, вбива́ймось
2 особа вбива́йся, вбива́йсь вбива́йтеся, вбива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вбива́тимуся, вбива́тимусь вбива́тимемося, вбива́тимемось, вбива́тимемся
2 особа вбива́тимешся вбива́тиметеся, вбива́тиметесь
3 особа вбива́тиметься вбива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вбива́юся, вбива́юсь вбива́ємося, вбива́ємось, вбива́ємся
2 особа вбива́єшся вбива́єтеся, вбива́єтесь
3 особа вбива́ється вбива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вбива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вбива́вся, вбива́всь вбива́лися, вбива́лись
жін. р. вбива́лася, вбива́лась
сер. р. вбива́лося, вбива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вбива́вшись

Словник синонімів

СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИпідсил.,ПОБИВА́ТИСЯпідсил.,ВБИВА́ТИСЯ[УБИВА́ТИСЯ]підсил.,СМУТКУВА́ТИрозм.,КРУШИ́ТИСЯзаст., фольк.,БАНУВА́ТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИСЯдіал.;НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось). - Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня [старих] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); - Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). - Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.
УБИ́ТИСЯ[ВБИ́ТИСЯ] (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯрозм., ЗАБИ́ТИСЯрозм. - Недок.: убива́тися[вбива́тися], розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене якпхнув. - Я й покотивсь... Ще як не вбивсь - не знаю (Л. Глібов); [Анна:] Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п’яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" - питаю людей. - Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).