-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | вартува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | варту́ймо |
| 2 особа | варту́й | варту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вартува́тиму | вартува́тимемо, вартува́тимем |
| 2 особа | вартува́тимеш | вартува́тимете |
| 3 особа | вартува́тиме | вартува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | варту́ю | варту́ємо, варту́єм |
| 2 особа | варту́єш | варту́єте |
| 3 особа | варту́є | варту́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| варту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вартува́в | вартува́ли |
| жін. р. | вартува́ла |
| сер. р. | вартува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| вартува́вши |
Словник синонімів
I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Колесник); Удень і вночі на чотирьох вежах сторожа чатує (А. Хижняк); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб).
КО́ШТУВАТИ (потребувати певних грошових затрат, якихось зусиль для здійснення чогось), ОБХО́ДИТИСЯ, ВИХО́ДИТИ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПЛАТИ́ТИСЯ розм., ВАРТУВА́ТИ діал. - Док.: обійти́ся, ста́ти, ви́йти, прийти́ся. - Скільки ж це буде коштувати? (М. Стельмах); [Пані Люба:] Охо-хо! Щоб дуже дешево обійшлося, я б не сказала. Півтори тисячі злотих на дорозі не знайдеш (С. Васильченко); - Сімдесят карбованців весілля стало (Ганна Барвінок); Ця корсетка мені чотири з половиною вийшла (Словник Б. Грінченка); У великому магазині не були б прийняли тої роботи, - там і без неї стільки шиття, - а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Леся Українка); Парасці було цікаво, скільки платиться кептар у Ростоках (Г. Хоткевич); Вона [праця] дома ж таки втроє більше вартує (Словник Б. Грінченка).
ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ [ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ], СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. - Док.: охорони́ти, устерегти́ [встерегти́], убезпе́чити [вбезпе́чити]. Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (М. Стельмах); - Доглядатиму, стерегтиму, оберігатиму тепер той лісок і вдень, і вночі (Л. Яновська); Козаки висилали од себе в степи пікети і розвідки, і цим побитом пильнували край од татар і ногайців (О. Стороженко); Ми лавою залізною Вартуєм рідний край (Т. Масенко); Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (М. Чабанівський); - Ідіть собі... Я вже тут.. сторожитиму село (Ю. Збанацький); Козацький одяг, добра шабля і слава цілком убезпечили його від усяких несподіванок (Я. Качура); - Я старий уже... Піввіку я сторожував Кзил-Су і злився з нею, розумію її гомін (І. Ле); - Пресвятая Богородице, хорони нас! - стара Текля хрестилася дрібно (Ю. Смолич); В мене такі двері тесовії, що легенько ходять, В мене такі сусідочки, що мене сокотять (коломийка). - Пор. 1. захища́ти.